Мені важко уявити, що є хтось у світі, хто взагалі нічого не чув про Наполеона Бонапарта та про його найуспішнішу битву під Аустреліцем, що відбулася 2 грудня 1805 року. Тому питання чи варто відвідати палац, де була проголошена та підписана перемога над об’єднаною коаліцією Російської та Австрійської імперій, навіть не стояло.
Тому маршрут подорожі (автомобілем) був спланований з Ужгорода по Словаччині з відвідуванням термальних вод в м. Врбов (Vrbov) та в м. Раєцьке Теплиці (Rajecké Teplice). Потім через м. Тре? нчин ( Tren? ín ) на Славков-у-Брна і далі на Брно.
Перші письмові згадки про це місце відносяться до початку 13-го століття, тоді ці землі належали Тевтонському ордену. Поселення і перша фортеця мали назву Аустерліц (Austerlitz). А назва Славков згадується вже у другій половині 14 століття.
Від першої фортеці-замку збереглися стрілчасті вікна (помітні на валах на північному боці палацу), потім в тій частині була «чорна» кухня.
На початку 16-го століття фортеця перейшла до нових власників - дворянського роду Кауніц. Які і перебудували фортецю в палац у стилі бароко. Точної дати перебудови не збереглося, залишились тільки нариси плану будівництва. На той час палац складався з чотирьох корпусів, аркади і квадратної вежі. Наприкінці сімнадцятого сторіччя власники почали перебудову палацу за проектом священника та архітектора Доменіко Мартінеллі в стилі пізнього бароко, який ми і бачимо зараз. Коли рід князів Кауніц увірвався, палац перейшов у власність родини Пальфі. А після Другої світової війни у власність держави.
Екскурсія починається із зали засновників палацу Славков. Як на мене, самий цікавий експонат цієї зали - родовід родини Кауніц, датований другою половиною 18 століття. Це малюнок пером на тонкопродубленому астрагалі (рослина сімейства бобових)
Слід відзначити мармуровий бюст засновника славкового замку, Домініка Ондржея Кауніца (Автор Ян Бломмендаель, 1698). Та портрет Вацлава Антоніна Кауніца, канцлера Марії Терезії.
У ванній кімнаті відразу звертають увагу акварелі на стіні (датовані серединою 19 століття), що розділяють прохід і саму ванну. До цього ж періоду відносяться настінне дзеркало в мармуровій рамі і розфарбовані літографії, які зображають німф, що купаються. За дерев'яною перегородкою встановлено приблизне обладнання ванної кімнати - меблі датовані кінцем 19-го початком 20-го століття. Фарфор з синім квітковим візерунком був виготовлений віденським та майсенським фарфоровими заводами вже в другій половині 19 століття. Порцеляну було передано до колекції після смерті передостаннього власника замку, доктора права Вацлава Кауніца.
Стельова фреска зображує людину, яка жестами наголошує на необхідності мовчати про те, що було побачено у ванній.
Далі ми проходимо у малу галерею моравської та чеської гілки роду Кауніц.
Домінік Ондржей Кауніц (картина біля пічки), чий бюст був у першому залі, був не тільки меценатом і покровителем мистецтва, але й дбав про економічне процвітання свого маєтку. За багато років перебування на посаді імператорського віце-канцлера, він отримав значний досвід на прикладах економіки та господарювання західноєвропейських країн. Фінансове становище він планував виправити за допомогою мануфактури з виробництва текстилю, розпочавши виробництво тонких тканин, які досі ввозили з закордону. Він запланував відкрити у Славкові виробництво тонкого сукна. Тому подав прохання про монополію на виробництво сукна на Моравії до віденського двору, але в процесі переговорів Домінік Ондржей помирає у Відні (1705), і справу продовжує його син Максиміліан Олдржих (картина навпроти вікна). Максиміліана Олдржиха ми бачимо тут у парчовому, вишитому золотом вбранні, у чині моравського губернатора (земського гетьмана).
Старшим сином Домініка Ондржея та братом Максиміліана Олдржиха був Францішек Карел Кауніц (картина біля дверей ванної кімнати). Францішек Карел обрав духовний шлях. Автор портрета, флорентійський художник Бенедетто Луті, зобразив його у чині Єпископа Люблянського.
Ернест Крістоф (Арношт Кріштоф) (картина поряд з Францішеком Карлом), син Вацлава Антоніна та онук Максиміліана Олдржиха, був наступним видатним представником роду Кауніц. Він перебував в імператорській придворній раді і як дипломат працював у Неаполі та Римі. Як і більшість відомих предків, Ернест Крістоф був кавалером ордена Золотого Руна. А також радником та близьким другом молодого Йосипа ІІ. У його час під славковою госпітальною церквою будується нова сімейна усипальниця /1795/. Тут поховані його батько, дружина і він сам. Засновником моравської гілки роду Кауніців є Лев Вілем (портрет ліворуч від Ернеста Крістофа).
На решті портретів зображені представники чеського роду Кауніц - Рудольф та Ян Вілем Кауніцькі (з Коуніц).
Дуже цікаве облаштування пічки. Вона топилася з іншого боку кімнати, щоб не потрібно було турбувати панів. У спеціальний посуд наливали воду ароматичними оліями, щоб повітря в кімнаті добре пахло.
На стельовій фресці зображені античні богині ранкової зорі Еос і місяця Селена - ранок, що починається, проганяє пітьму і сон. Еос була сестрою бога Сонця Геліоса. Щоранку вона підіймається з океану і мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. Її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть.
Цікаве зображення янголятка, що сидить на карнизі, за рахунок ілюзії створено об’ємне зображення, яке видається скульптурою.
Наступний зал Габсбурзько-Лотарингської династії. Вацлав Антонін Кауніц був канцлером у чотирьох імператорів: Марії Терезії, Йосипа II, і до кінця свого життя у Леопольда II та Франца II. B нагороду за довічне служіння Йосип ІІ подарував Вацлаву Антоніну Кауніцу портрети імператорської сім'ї, що знаходяться у цьому залі.
Це копії пастелів, зроблені з робіт швейцарського художника Жана Етьєна Ліотара орієнтовно у 60-ті роки 18 століття. Біля печі портрети імператриці Марії Терезії та його чоловіка Франца Стефана Лотарингського.
Портрети Домініка Ондржея Кауніца (1692) і сина Максиміліана Олдржиха (1698) розміщені з іншого боку вікна. Ці портрети створив знаменитий французький портретист Гіацинт Ріго (Hyacinth Rigaud), який був придворним художником Людовіка XIV.
Винятковим прикладом майстерності столяра-червонодеревника є секретер у стилі рококо, інкрустований чотирма породами дерева: горіхом, ясенем, кореневим шпоном та червоним деревом. Він складається з трьох частин, середня використовувалася як письмовий стіл. Для зберігання важливих таємних паперів служило кілька секретних ящиків. Цей секретер належить до найцінніших предметів меблів славкового замку, він був зроблений у середині 18 століття.
Решта меблів датується тим самим періодом. Позолочений годинник, який іде досі, зроблений у стилі Людовіка XVI.
Стельова фреска має схожий сюжет як в попередній залі. Крім Еос та Селени тут є також богиня кохання Венера.
А далі ми потрапляємо у центральний зал західного крила замку, який зараз називають залом пращурів. Раніше тут була столова зала.
Ця зала виникла з ініціативи Вацлава Антоніна Кауніца у 60-х роках 18 століття. У той же період він замовив портрет свого батька - Максиміліана Олдржиха та діда - Домініка Ондржея Кауніца, засновника замку. Ці портрети були написані на основі старіших портретів, що збереглися на той час. І згідно з традиціями того часу, були написані також портрети дружин усіх фундаторів замку.
Домінік Ондржей Кауніц (1654-1705) на портреті біля дверей у зал був дипломатом та політиком. Він народився у замку Славків. Вже в десятилітньому віці він вирушає вчитися до Брно, в орден єзуїтів, а потім до Оломоуца. Щоб отримати місце при дворі, він подорожував західною та південною Європою, щоб пізнати світ і себе. Згодом він одружився з Марією Елеонорою, графинею Штернберською (пом. 1706), зображеною на портреті навпроти. Під час укладання шлюбу вагому роль зіграла не тільки краса нареченої, але й те, що вона походила із знатного чеського роду, та її батько був віце-канцлером чеської придворної канцелярії.
Максиміліан Олдржих Кауніц (1679-1746) зображений на портреті навпроти вікна з правого боку дверей до Історичного залу(наступний в екскурсії), став спадкоємцем батьківського маєтку після того, як його старший брат, Францішек Карел, вирішив стати священником. Його також посилали в подорожі «пізнавати світ» південною та західною Європою, де він і познайомився з молоденькою, на той час тринадцятирічної, Марією Ернестіною фон Рітберг зі Східної Фрісландії (Нідерланди) (портрет ліворуч дверей). Її сукня була розшита срібними нитками та важила майже 20 кг.
Вацлав Антонін Кауніц-Рітберг (1711-1794) на портреті навпроти батьківського (Максиміліана Олдржиха) вважається найзнаменитішим представником родини Кауніц. Після тривалої подорожі та набуття деякого життєвого досвіду він стає імператорським придворним радником. Необхідні знання він здобув в університеті в Лейпцигу, який тоді мав славу найкращого університету в Німеччині. До програми навчання входила також риторика, музика, танці, верхова їзда та ін. У 1736 році Вацлав Антонін одружується на Марії Ернестіні Францисці, графині Штаремберг. Спочатку він служив послом у Турині. Марія Терезія дуже цінувала його службу, тому вона призначила Кауніца гоффмейстером (головним управляючим монаршим двором) своєї сестри Марії Анни, а після її смерті своїм канцлером. Кауніц швидко розпізнав, що необхідно переоцінити ставлення Габсбурзької монархії до Франції, на той момент найсильнішої держави. У союзі з Францією він бачив єдину можливість захиститися від агресій з боку прусського короля. Вацлав Антонін був тією самою людиною, яка стимулювала орієнтацію Габсбурзької монархії на Францію. Для зміцнення цього союзу він домовився про укладення шлюбу між дочкою Марії Терезії Марією Антуанеттою та Людовіком XVI. Вацлав Антонін був першим у роді, хто отримав княжий титул (1764).
І ось нарешті ми бачимо той знаменитий балкон, з якого французький імператор Наполеон (3 грудня 1805 року) виголосив промову про перемогу після битви, яка увійшла до європейської історії, як битва під Аустерліцем.
На позолочених столах у стилі бароко стоять два ескізи скульптурних груп Юпітера та Амура і Амура з Психеєю. Це роботи Джованні Гульяні, а самі ж статуї знаходяться у замковому парку. Прекрасна композиція на плафоні зображує богів на Олімпі. У кутових медальйонах намальовано перетворення Зевса, верховного повелителя богів та смертних. Зевс перетворювався, наприклад, на лебедя, бика, воду, дощ, щоб домогтися жінки, яка йому сподобалася.
В наступному парадному залі, який зараз називають історичним, і був підписаний 6 грудня 1805 «мирний» договір, за Австрію його підписав князь Йоганн Ліхтенштейнський (бо обидва імператори Франц і Олександр ще до кінця битви накивали п’ятами), а від імені Франції - маршал Бертьє.
Власне сам зал був розписаний австрійським художником Йозефом Піхлером у 1767 році.
У двох нішах можна побачити Геракла, який у грецькій міфології уособлює силу та відвагу, що бореться з левом в одній та шаленим биком в іншій.
Особливістю цього залу є акустика, що входило до вимог вже при будівництві. Цей зал служив для таємних дипломатичних переговорів канцлера Вацлава Антоніна. Учасники переговорів говорили між собою так тихо, щоб нічого не чути від дверей. При гучній розмові тут виникає луна, голоси двояться і розмову неможливо розібрати не лише за дверима, а й у самому залі.
Враження від усього залу посилюється великими люстрами в стилі бароко з чеського кришталю, які все ще зберігають свою автентичність і не були перероблені на електричні.
Над дверима розташоване бронзове погруддя канцлера Вацлава Антоніна Кауніца.
Цей прекрасний зал не застигнув у часі, зараз він використовується для концертів, виставок, а також тут можна провести весільну церемонію.
Наступний зал носить назву Boulle (Буль) так як меблі в цій кімнаті виготовлені в стилі Андре Шарля Буля (знаменитий французький майстер-мебляр).
Основою цих меблів служить ебенове дерево, інкрустоване черепаховим панциром і позолоченою бронзою.
Весь цей гарнітур з кабінету доктора Вацлава Кауніца, передостаннього власника славкового замку. Звертає на себе увагу картина «Римська наречена» венеційського художника Андрео Челесті. Картина зображує приготування молодої дівчини до весільного ритуалу.
Картина належить до шедеврів Челесті, вона була створена на початку 18 ст. Інші масштабні полотна є творами австрійського художника Ганса Адама Вайсенкірхера кінця 17 століття. Його твори становлять значну частину славкової картинної галереї. Тут йдеться про зображення Корнелії - дружини консула Тіберія Граха (177 р. до н. е. ), матері народних трибунів Тіберія та Гая Грахів (вважалась взірцем матері), та про біблійну тематику, Йосипа та дружину Потіфара. На іншому масштабному полотні зображені діти засновника замку Домініка Ондржея Кауніца - Максимиліан Олдржих у віці 12 років та його сестра Марія Елеонора у віці 9 років.
У якості прикрас в кімнаті стоїть дві алебастрові вази у вигляді амфор і таця на ніжці у вигляді трьох дельфінів.
Розпис плафона зображує трьох античних богинь Геру, Афіну Палладу та Афродиту.
Далі ми потрапляємо до спальні княжни.
Про ліжко, яке тут знаходиться, розповідається, що в ньому після битви біля Аустерліца спав сам імператор Наполеон Бонапарт. Але якщо виходити з історичних фактів, Наполеон справді ночував в славковому замку. Та він спав на своєму польовому, похідному ліжку. Під час реставрації ліжка з'ясувалося, що воно складається з кількох різних частин, датованих 18 та 19 століттями.
Доповнюють оформлення цієї спальні позолочена ширма з 4 частин та настінний годинник у стилі Людовіка XVI кінця 18 століття.
Дзеркало у пишній рамі, прикрашено різьбленням, що датується 19 століттям. Також до початку 19 століття відносяться обидві сині вази з орнаментальними медальйонами.
Вони були виготовлені на фарфоровому заводі у Бржезові. На картині біля вікна зображена Марія Елеонора Штернберська. На картині над ширмою середини 18 століття – родина канцлера Вацлава Антоніна Кауніца.
На стелі зображено древньогрецьких богів: Афродиту, Геру, Афіну Паладу і разом із ними бога часу Хроноса.
Наступним йде біблійний салон. Дві картини навпроти одна одної датовані кінцем 17 століття. Це твори Ірганна Вайса. Біля вікна «Повалення ідолів», друге називається «Набуття Мойсея». Над молитовною лавочкою в стилі пізнього бароко зображений святий євангеліст Іоанн зі своїми атрибутами - пером та сувоєм. Остання картина у цій кімнаті свята Марія Магдалина роботи Йоганна Лісса. На плафоні зображено Колесо Фортуни, тобто персоніфікацію долі. Колесо уособлює вертлявість непостійність щастя.
Жіночий салон обставлений у стилі 19 століття, переважно стилі в Бідермайєра. Це був напрям мистецтва (приблизно 1815-1848 рр. ) німецького міщанства, особливо у побутовому мистецтві, ще називають міщанським ампіром. У кімнаті можна побачити м'який меблевий гарнітур зі столом, а також круглий стіл для шиття, в якому зберігалося все необхідне для шиття та вишивання. Обидва ці заняття були улюбленою розвагою жінок в першій половині 19 століття.
Овальна картина в стилі бідермайєр над диваном зображує графиню Лаудонову з недалеко розташованих Жданиць. На менших картинах - подружжя Сейдлови та їх родичі, які також жили в Жданицькому маєтку. Характерними для цього стилю стали годинникові картини. Зображення на годиннику - пани верхи на фоні ідеального пейзажу.
Типовим елементом салону середини 19 століття були «гірки» засклені шафи, в яких зберігали безліч дорогоцінних дрібниць. Серед предметів у гірці цікава так звана лялька на чайник у стилі рококо у синій сукні. Ще один предмет меблів скринька для коштовностей тієї ж епохи, обклеєна кореневим шпоном. Велика картина біля печі зображує античного бога Зевса разом із Каллісто. Привертає увагу багато прикрашене венеціанське дзеркало середини 19 століття.
Зал останніх Кауніців. Зал присвячений передостанньому власнику замку Славков доктору права Вацлаву Кауніцу. Вацлав Роберт Кауніц був вихований своєю матір'ю, Елеонорою Ворачицькою з Пабеніц, у дусі патріотизму та любові до батьківщини. Елеонора Ворачицька була великою патріоткою Чехії. Завдячуючи першому шлюбу з відомою чеською актрисою Йозефіною Чермаковою, Вацлав Кауніц був добре знайомий з Антоніном Дворжаком (чеський композитор і диригент). У друге Вацлав Кауніц одружився з великого кохання на Йозефіні Горової, яка була молодша за нього на 33 роки. У день весілля 12 травня 1908 року наречені передали студентам Брна свій палац у Брно на Жеротиновій площі. На доходи від будинку пізніше виник фонд на будівництво студентських гуртожитків у Брно. Портрети подружжя написав друг Кауніца, Ян Скрамлик близько 1910 року. Меблі в цій кімнаті надійшли із празької квартири Кауніців. Вацлав успадкував її після смерті матері, Елеонори Ворачицької з Пабениць. А у замок меблі потрапили після смерті Йозефіни Кауніц Горової у 1961 році.
Зала Рубенса. Спершу тут знаходилася велика картинна галерея замку, де зберігалися твори різних авторів. Після смерті Альбрехта Кауніца (старшого брата доктора Вацлава Кауніца), коли його тіло було ненадовго виставлене у цьому залі для прощання, через неуважність до правил безпеки від полум'я свічок зайнялися гардини та спалахнула пожежа. У вогні загинуло декілька виставлених картин.
Сьогодні в цьому приміщенні можна оглянути картини, які до певної міри пов'язані з його назвою. Йдеться про гарні копії полотен одного із найвідоміших художників, Пітера Пауля Рубенса (1577-1640). Усі полотна зображують драматичні сцени полювання. На одному з них мисливці борються з диким кабаном, на іншому з бегемотами, а на третьому вступають у бій із дикими звірами. Автором наявної кам'яної статуї (торсу) є скульптор Джованні Джульяні (Giovanni Giuliani).
Далі ми проходимо коридором до каплички. Між вікнами можемо оглянути картину на якій зображено Св. Урбана, яка потрапила сюди з каплиці Св. Урбана над Славоком. Самим цікавим в ній є найстаріше зображення Славкова у нижній частині. Місто тут знаходиться ще у межах фортифікаційних мурів. У замку збудовано лише західне крило, за ним ще височить вежа від більш старішої забудови у стилі ренесансу. Ліворуч від замку можна побачити готичну споруду - костел Св. Якова Старшого (Зеведеєва), який був зруйнований у 1757 році. Башта міської дзвіниці пізніше поступилася місцем замковому парку, що будувався в 1770 році. Остання Південна брама була зруйнована вже в 1903 році.
Навпроти висить твір знаменитого німецького художника Йоганна Хайнріха Шенфельда (1681), що зображує Святу Трійцю. Художник у своїй техніці світлотіні продовжував традиції Караваджо.
Каплиця. Замкова каплиця Святого Хреста була заснована підчас заключного етапу будівництва замку Славков за часів Вацлава Антоніна Кауніца. Вона завершує південне крило замку та охоплює всі наземні поверхи. Ілюзорне декоративне оформлення зробив у 1769 році австрійський художник Йозеф Піхлер, той самий, хто розписував Історичний зал. Дерев'яний вівтар із монументальними статуями ангелів створив Франц Ксав'єр Мессершмідт у 1774 році. На маленьких плитках на вівтарі лежать шматочки пергаменту із текстом Євангелія. Образ у лівій частині чоловічого ораторію показує Втечу Святого сімейства до Єгипту. Він був створений невідомим художником на рубежі 17 та 18 століть. Статуї зображують Чорну Мадонну (або Чорна Діва - містичний образ Діві Марії з темним або чорним кольором обличчя, що символізує таємничість, скорботу або очищення) та Св. Яна Непомуцького. У правій частині ораторію бачимо у вітринах статуї святих 19 століття, книги на релігійні теми та маленькі домашні кропильниці (посудина для свяченої води, у яку вмочають кропило). Слід звернути увагу на готичні статуї Христа та святої Варвари. Образ Мадонни приписується пензлю італійського художника Гвідо Рені, котрий був одним із найкращих представників болонської художньої школи першої половини 17 століття.
Екскурсія триває приблизно годину. На офіційному сайті можна знайти графік екскурсій по замку (орієнтовно кожну годину). Парк відкритий для відвідувачів безкоштовно. Нажаль екскурсії чеською мовою, можна на касі взяти роздруківку англійською.
Після екскурсії, якщо буде можливість, рекомендую відвідати Славков пивовар (Slavkovský pivovar), навіть якщо ви не поціновувач пива (або за рулем:)), пообідати та спробувати їх фірмовий лимонад.
I find it hard to imagine that there is anyone in the world who has never heard of Napoleon Bonaparte and his most successful battle at Austrelitz, which took place on December 2.1805. Therefore, the question of whether it is worth visiting the palace where the victory over the combined coalition of the Russian and Austrian empires was proclaimed and signed did not even arise.
Therefore, the travel route (by car) was planned from Uzhhorod through Slovakia with a visit to the thermal waters in the town of Vrbov and in the town of Rajecké Teplice. Then through the town of Trenč í n to Slavkov-u-Brna and further to Brno.
The first written mentions of this place date back to the beginning of the 13th century, when these lands belonged to the Teutonic Order. The settlement and the first fortress were called Austerlitz. And the name Slavkov is mentioned already in the second half of the 14th century.
From the first fortress-castle, lancet windows have been preserved (visible on the ramparts on the northern side of the palace), later in that part there was a “black” kitchen.
At the beginning of the 16th century, the fortress passed to new owners - the noble family of Kaunitz. They rebuilt the fortress into a palace in the Baroque style. The exact date of the reconstruction has not been preserved, only sketches of the construction plan have remained. At that time, the palace consisted of four buildings, an arcade and a square tower. At the end of the seventeenth century, the owners began rebuilding the palace according to the design of the priest and architect Domenico Martinelli in the late Baroque style, which we see today. When the family of the princes Kaunitz broke in, the palace became the property of the Palfi family. And after the Second World War, it became the property of the state.
The tour begins with the Hall of Founders of the Slavkov Palace. In my opinion, the most interesting exhibit in this hall is the genealogy of the Kaunits family, dating back to the second half of the 18th century. This is a pen drawing on a finely tanned astragalus (a plant of the legume family)
It is worth noting the marble bust of the founder of the Slavkov Castle, Dominik Ondř ej Kaunitz (Author Jan Blommendael, 1698). And the portrait of Vá clav Antoní n Kaunitz, Chancellor of Maria Theresa.
In the bathroom, the watercolors on the wall (dated to the mid-19th century) that separate the passage and the bathroom itself immediately catch your eye. The wall mirror in a marble frame and the painted lithographs depicting bathing nymphs also date from this period. Behind a wooden partition is a model of the bathroom equipment - the furniture dates from the late 19th and early 20th centuries. The porcelain with a blue floral pattern was produced by the Viennese and Meissen porcelain factories as early as the second half of the 19th century. The porcelain was transferred to the collection after the death of the penultimate owner of the castle, Doctor of Law Vá clav Kaunitz.
The ceiling fresco depicts a man who, with gestures, emphasizes the need to remain silent about what was seen in the bathroom.
Next we pass to the small gallery of the Moravian and Bohemian branch of the Kaunits family.
Dominik Ondř ej Kaunits (painting near the stove), whose bust was in the first hall, was not only a patron and patron of art, but also took care of the economic prosperity of his estate. During his many years as the imperial vice-chancellor, he gained considerable experience in the economy and management of Western European countries. He planned to improve his financial situation with the help of a textile factory, starting the production of fine fabrics, which had previously been imported from abroad. He planned to open a fine cloth factory in Slavkov. Therefore, he submitted a request for a monopoly on the production of cloth in Moravia to the Viennese court, but during the negotiations Dominik Ondř ej dies in Vienna (1705), and his son Maximilian Oldř ich (painting opposite the window) continues the business. We see Maximilian Oldř ich here in a brocade robe embroidered with gold, in the rank of Moravian governor (zemsky hetman).
The eldest son of Dominik Ondř ej and brother of Maximilian Oldř ich was Franciszek Karel Kaunic (pictured near the bathroom door). Franciszek Karel chose the spiritual path. The author of the portrait, the Florentine artist Benedetto Luti, depicted him in the rank of Bishop of Ljubljana.
Ernest Christoph (Arnoš t Krš tof) (pictured next to Franciszek Karl), son of Vá clav Antonin and grandson of Maximilian Oldř ich, was the next prominent representative of the Kaunic family. He was on the imperial court council and worked as a diplomat in Naples and Rome. Like most of his famous ancestors, Ernest Christoph was a knight of the Order of the Golden Fleece. He was also an advisor and close friend of the young Joseph II. During his time, a new family tomb was being built under the Slavkov hospital church /1795/. His father, wife and himself are buried here. The founder of the Moravian branch of the Kaunice family is Leo Willem (portrait on the left by Ernest Christoph).
The remaining portraits depict representatives of the Czech Kaunice family - Rudolf and Jan Willem Kaunicki (from Kounice).
Very interesting arrangement of the stove. It was heated from the other side of the room, so as not to disturb the masters. Water with aromatic oils was poured into a special vessel so that the air in the room smelled good.
The ceiling fresco depicts the ancient goddesses of the morning dawn Eos and the moon Selene - the dawning morning drives away darkness and sleep. Eos was the sister of the sun god Helios. Every morning she rises from the ocean and rides in a chariot drawn by a pair of winged horses, heralding the arrival of her brother Helios. The morning star greets her, while the other stars fade away.
An interesting image of a little angel sitting on a cornice, due to the illusion a three-dimensional image is created, which appears to be a sculpture.
The next hall is the Habsburg-Lorraine dynasty. Vá clav Antonin Kaunitz was chancellor under four emperors: Maria Theresa, Joseph II, and until the end of his life under Leopold II and Franz II. As a reward for his lifelong service, Joseph II presented Vá clav Antonin Kaunitz with the portraits of the imperial family that are in this hall.
These are copies of pastels made from works by the Swiss artist Jean-É tienne Lyotard around the 1860s. Near the stove are portraits of Empress Maria Theresa and her husband Franz Stephen of Lorraine.
Portraits of Dominik Ondř ej Kaunitz (1692) and his son Maximilian Oldř ich (1698) are placed on the other side of the window. These portraits were created by the famous French portraitist Hyacinth Rigaud, who was the court painter of Louis XIV.
An exceptional example of the skill of a cabinetmaker is a Rococo-style secretary inlaid with four types of wood: walnut, ash, root veneer and mahogany. It consists of three parts, the middle one was used as a writing desk. Several secret drawers served to store important secret papers. This secretary is one of the most valuable pieces of furniture in the Slavkov Castle, it was made in the middle of the 18th century.
The rest of the furniture dates from the same period. The gilded clock, which still works, is made in the style of Louis XVI.
/>
The ceiling fresco has a similar plot to the previous room. In addition to Eos and Selene, there is also the goddess of love Venus.
And then we get to the central hall of the western wing of the castle, which is now called the hall of the ancestors. Previously, there was a dining room here.
This hall arose on the initiative of Vá clav Antoní n Kauní c in the 1860s. At the same time, he ordered a portrait of his father - Maximilian Oldř ich and grandfather - Dominik Ondř ej Kauní c, the founder of the castle. These portraits were painted on the basis of older portraits that had survived at that time. And according to the traditions of that time, portraits of the wives of all the castle founders were also painted.
Dominik Ondř ej Kaunitz (1654-1705) in the portrait near the door to the hall was a diplomat and politician. He was born in Slavkov Castle. At the age of ten, he went to study in Brno, in the Jesuit order, and then in Olomouc. To get a place at court, he traveled throughout Western and Southern Europe to get to know the world and himself. He later married Maria Eleonora, Countess of Sternberg (d. 1706), depicted in the portrait opposite. Not only the bride's beauty played a significant role in the marriage, but also the fact that she came from a noble Czech family, and her father was vice-chancellor of the Czech court chancellery.
Maximilian Oldř ich Kaunitz (1679-1746), depicted in the portrait opposite the window on the right side of the door to the Historical Hall (next on the tour), became the heir to his father's estate after his older brother, Franciszek Karel, decided to become a priest. He was also sent on a journey to "discover the world" in southern and western Europe, where he met the young, then thirteen-year-old Maria Ernestina von Rietberg from East Friesland (the Netherlands) (portrait on the left of the door). Her dress was embroidered with silver threads and weighed almost 20 kg.
Vaclav Antonin Kaunitz-Ritberg (1711-1794) in the portrait opposite his father (Maximilian Oldř ich) is considered the most famous representative of the Kaunitz family. After a long journey and gaining some life experience, he becomes an imperial court advisor. He acquired the necessary knowledge at the University of Leipzig, which at that time had the reputation of being the best university in Germany. The curriculum also included rhetoric, music, dancing, horse riding, etc. In 1736, Vaclav Antonin married Maria Ernestina Franziska, Countess of Staremberg. At first, he served as ambassador in Turin. Maria Theresa highly valued his service, so she appointed Kaunitz as the Hofmeister (chief administrator of the royal court) of her sister Maria Anna, and after her death, as her chancellor. Kaunitz quickly recognized that it was necessary to reassess the attitude of the Habsburg monarchy towards France, at that time the strongest power. In an alliance with France, he saw the only possibility of protection against aggression from the Prussian king. Wenceslas Antonin was the same person who stimulated the orientation of the Habsburg monarchy towards France. To strengthen this alliance, he arranged the marriage between Maria Theresa's daughter Marie Antoinette and Louis XVI. Wenceslas Antonin was the first of his family to receive the title of prince (1764).
And finally we see the famous balcony from which the French Emperor Napoleon (December 3.1805) delivered a victory speech after the battle that went down in European history as the Battle of Austerlitz.
On the gilded tables in the Baroque style stand two sketches of the sculptural groups of Jupiter and Cupid and Cupid with Psyche. These are the works of Giovanni Giuliani, and the statues themselves are located in the castle park. The beautiful composition on the ceiling depicts the gods on Olympus. The corner medallions depict the transformation of Zeus, the supreme ruler of gods and mortals. Zeus transformed himself, for example, into a swan, a bull, water, rain, to achieve the woman he liked.
In the next ceremonial hall, which is now called historical, the "peace" treaty was signed on December 6.1805, signed by Prince Johann of Liechtenstein on behalf of Austria (because both Emperors Franz and Alexander were still kicking their heels before the end of the battle), and on behalf of France - by Marshal Berthier.
The hall itself was painted by the Austrian artist Josef Pichler in 1767.
In two niches you can see Hercules, who in Greek mythology personifies strength and courage, fighting a lion in one and a raging bull in the other.
A special feature of this hall is its acoustics, which was already a requirement during construction. This hall was used for secret diplomatic negotiations by Chancellor Vaclav Antonin. The participants in the negotiations spoke to each other so quietly that nothing could be heard from the door. When talking loudly, an echo occurs here, voices double, and the conversation cannot be understood not only behind the door, but also in the hall itself.
The impression of the entire hall is enhanced by the large Baroque chandeliers made of Czech crystal, which still retain their authenticity and have not been converted to electric ones.
Above the door is a bronze bust of Chancellor Vá clav Antoní n Kaunitz.
This beautiful hall has not frozen in time, now it is used for concerts, exhibitions, and you can also hold a wedding ceremony here.
The next room is called Boulle (Boul) because the furniture in this room is made in the style of André Charles Boulle (a famous French master furniture maker).
The basis of this furniture is ebony wood, inlaid with tortoise shell and gilded bronze.
This entire set is from the office of Dr. Vaclav Kaunitz, the penultimate owner of the Slawkó w Castle. The painting "The Roman Bride" by the Venetian artist Andrea Celesti is noteworthy. The painting depicts the preparation of a young girl for the wedding ritual.
About the bed that is located here, it is said that after the Battle of Austerlitz, Emperor Napoleon Bonaparte himself slept in it. But if we proceed from historical facts, Napoleon really spent the night in the castle of the nightingale. But he slept on his field, camping bed. During the restoration of the bed, it turned out that it consists of several different parts, dating back to the 18th and 19th centuries.
A gilded 4-part screen and a wall clock in the Louis XVI style of the late 18th century complement the design of this bedroom.
A mirror in a magnificent frame, decorated with carvings, dating from the 19th century. Both blue vases with ornamental medallions also date to the early 19th century.
They were made at the porcelain factory in Brzezó w. The painting by the window depicts Maria Eleonora Sternberska. The painting above the screen from the mid-18th century shows the family of Chancellor Vá clav Antoní n Kaunitz.
The ceiling depicts the ancient Greek gods: Aphrodite, Hera, Pallas Athena and, together with them, the god of time Chronos.
Next is the biblical salon. Two paintings opposite each other date from the end of the 17th century. These are works by Irhann Weiss. Near the window is "The Overthrow of the Idols", the second is called "The Finding of Moses". Above the prayer bench in the late Baroque style is depicted the Holy Evangelist John with his attributes - a pen and a scroll. The last painting in this room is Saint Mary Magdalene by Johann Liss. The ceiling depicts the Wheel of Fortune, that is, the personification of fate. The wheel represents the fickleness and inconstancy of happiness.
The women's salon is furnished in the style of the 19th century, mainly in the Biedermeier style. This was an art movement (approximately 1815-1848) of the German bourgeoisie, especially in household art, also called the bourgeois Empire style. In the room you can see an upholstered furniture set with a table, as well as a round sewing table, which stored everything necessary for sewing and embroidery. Both of these activities were a favorite pastime of women in the first half of the 19th century.
The oval painting in the Biedermeier style above the sofa depicts Countess Laudonova from nearby Zhdanitsy. The smaller paintings depict the Seidl couple and their relatives, who also lived in the Zhdanitsy estate. Clock paintings were characteristic of this style. The images on the clock depict gentlemen on horseback against the backdrop of an ideal landscape.
A typical element of a mid-19th century salon were “slides” of glazed cabinets, in which many precious little things were stored. Among the items in the slide, the so-called Rococo teapot doll in a blue dress is interesting. Another piece of furniture is a jewelry box from the same era, covered with root veneer. The large painting near the stove depicts the ancient god Zeus with Callisto. The richly decorated Venetian mirror from the mid-19th century attracts attention.
Hall of the Last Kaunics. The hall is dedicated to the penultimate owner of Slavkov Castle, Doctor of Law Vá clav Kaunic. Vá clav Robert Kaunic was raised by his mother, Eleonora Vorachycka of Pabenice, in the spirit of patriotism and love for the homeland. Eleonora Vorachycka was a great patriot of the Czech Republic. Thanks to his first marriage to the famous Czech actress Josefina Č ermakova, Vá clav Kaunic was well acquainted with Antoní n Dvoř á k (Czech composer and conductor). In his second marriage, Vá clav Kaunic married Josefina Horová , who was 33 years younger than him, out of great love. On the wedding day, May 12.1908, the newlyweds gave their palace in Brno on Ž erotynova Square to the students of Brno. The income from the house later created a fund for the construction of student dormitories in Brno. The portraits of the couple were painted by Kaunica's friend, Jan Skramlik, around 1910. The furniture in this room came from the Kaunicas' Prague apartment. Vá clav inherited it after the death of his mother, Eleonora Vorachycka from Pabenice. The furniture came to the castle after the death of Josefina Kaunica Horová in 1961.
Rubens Hall. At first, this was the castle's large art gallery, where works by various authors were kept. After the death of Albrecht Kaunitz (the elder brother of Dr. Vá clav Kaunitz), when his body was briefly exhibited in this hall for farewell, due to inattention to safety rules, the curtains caught fire from the flame of candles and a fire broke out. Several exhibited paintings were destroyed in the fire.
Today, in this room you can see paintings that are to some extent connected with its name. These are beautiful copies of paintings by one of the most famous artists, Peter Paul Rubens (1577-1640). All the paintings depict dramatic hunting scenes. In one of them, hunters fight a wild boar, in another with hippopotamuses, and in the third they engage in battle with wild animals. The author of the existing stone statue (torso) is the sculptor Giovanni Giuliani.
Next we pass through the corridor to the chapel. Between the windows we can see a painting depicting St. Urban, which came here from the chapel of St. Urban above Slavkov. The most interesting thing in it is the oldest image of Slavkov in the lower part. The city here is still within the fortification walls. Only the western wing has been built in the castle, behind it a tower from an older building in the Renaissance style still rises. To the left of the castle you can see a Gothic building - the church of St. James the Elder (Zebedeev), which was destroyed in 1757. The tower of the city bell tower later gave way to the castle park, which was built in 1770. The last Southern Gate was destroyed in 1903.
Opposite hangs a work by the famous German artist Johann Heinrich Schö nfeld (1681), depicting the Holy Trinity. The artist continued the tradition of Caravaggio in his chiaroscuro technique.
Chapel. The castle chapel of the Holy Cross was founded during the final stage of the construction of Slavkov Castle during the time of Vá clav Antoní n Kaunitz. It completes the southern wing of the castle and covers all ground floors. The illusory decorative design was made in 1769 by the Austrian artist Josef Pichler, the same one who painted the Historical Hall. The wooden altar with monumental statues of angels was created by Franz Xavier Messerschmidt in 1774. On small tiles on the altar lie pieces of parchment with the text of the Gospel. The image in the left part of the male oratory shows the Flight of the Holy Family into Egypt. It was created by an unknown artist at the turn of the 17th and 18th centuries. The statues depict the Black Madonna (or Black Virgin - a mystical image of the Virgin Mary with a dark or black complexion, symbolizing mystery, sorrow or purification) and St. John of Nepomuk. In the right part of the oratory, we see in the display cases statues of saints from the 19th century, books on religious themes and small household censers (pa vessel for holy water, into which the censer is dipped). It is worth paying attention to the Gothic statues of Christ and St. Barbara. The image of the Madonna is attributed to the brush of the Italian artist Guido Reni, who was one of the best representatives of the Bolognese art school of the first half of the 17th century.
The tour lasts about an hour. On the official website you can find a schedule of tours of the castle (approximately every hour). The park is open to visitors for free. Unfortunately, the tours are in Czech, you can get a printout in English at the ticket office.
After the tour, if possible, I recommend visiting Slavkovský pivovar, even if you are not a beer connoisseur (or driving: )), have lunch and try their signature lemonade.
