…Близько 16:10 літак здійснив посадку в аеропорту Фуншала імені Кріштіану Роналду. Щойно пройшов дощ, асфальт був ще мокрим, але підвищеної вологості (на диво) в повітрі не відчувалось. Небо було похмурим, океан штормив, а острів Мадейра здавався таємничим і трохи навіть зловісним…
Автобуси «Aerobus» до безпосередньо міста Фуншал (17 км) ходили досить рідко, приблизно раз на 45 хвилин (оператор – компанія «SAM», www.sam.pt). Вартість проїзду в один бік – 5 євро, якщо купуєш RT одразу – то вийде 8 євро (зворотна подорож має відбутись не пізніше як за 30 днів). Виконавши декілька складних розворотів, автобус виїхав на міжміську автотрассу (якщо її так можна назвати). Автобанів на Мадейрі немає, всі міжміські дороги приблизно однакової якості та ширини, а ось крутизна поворотів – різна. І вона іноді спочатку лякала, але потім звикли. При посадці водій запитав назву нашого готелю, і після моєї відповіді сказав, що нам треба виходити на зупинці номер 6. Всі зупинки «Аеробуса» в Фуншалі не мають назв, а мають тільки номери. Вочевидь, щоб приїзжі пасажири, що ще не знають міста, не плутались. Зупинки автобусів решти маршрутів (міських чи міжміських) – свої назви мають. В’їзд до Фуншала збоку аеропорту вельми специфічний – автобус спускається в місто з гори по дуже крутим вулицям, але види з вікон чудові. Сам Фуншал, за винятком старовинного центру, знаходиться на дуже крутому схилі, і кожен спуск-підйом на транспорті відбувається з певною долею екстриму.
Наш готель (Pensao Astoria) знаходився як раз у старовинному центрі, на невеличкій площі біля Кафедрального Собору. Готелем в принципі задоволені, чудове розташування, приваблива ціна (30 євро/добa/twin), є легкий континентальний сніданок. Єдине, що нормально спати можливо лише з 00:00 до 06:00, решта часу – досить шумно з вулиці, незважаючи на те, що жили на 5-му поверсі. До набережної океану – приблизно 200 метрів. Поруч багато сувенірних магазинів, бутіків, кафе. У суміжному будинку – банк. На іншому боці площі – великий, універмагоподібний магазин китайських товарів з дуже промовистою назвою – «Bazaar», але там не торгуються. Набережна у Фуншалі – подібна до багатьох променадів півдня Європи – з лавочками, пальмами та кіосками з продажу морозива. Але є й свої відмінності. Перша – надзвичайно густа рослинність, крім пальм – безліч інших місцевих, чисто ендемічних дерев та кущів (в тому числі бананових), на багатьох – розквітлі квіти. Друга – набережна не закінчується пляжем. Прямо в центрі міста – досить великий порт, який займають причали приватних яхт та екскурсійних катерів, катамаранів та спідботів.
Є також пасажирський термінал, куди щодня приходить та звідки відпливає паром на острів Порту-Санту (вартість квитка близько 60 євро, RT). Найближчий пляж – «пляж Сантьяго» – біля однойменної фортеці, близько 700 метрів у бік, крупно гальковий, відпочивають лише місцеві. Найближчий пляж для туристів – Lido – знаходиться у «готельній зоні» (район на півночі Фуншала), складається з виключно дорогих готелів 4-5*, дістатись можна автобусами 1 та 2 («жовті», компанія «Horarios do Funchal», www.horariosdofunchal.pt, вартість однієї поїздки 1,95 євро, безлімітний на день 5 євро), їхати хвилин 15. Пляж являє собою бетонні платформи з насипною дрібною галькою, вхід у воду – по східцях. Доступ на пляж для не постояльців цих готелів – платний. Ще за 2 зупинки – знаходиться пляж Gorgulho (Горгульо), він піщаний, з темного вулканічного піску, перемішаного з дрібною галькою. Але є незручність: вулиця в цьому місці різко йде в гору, тому спуск і підйом від пляжу до зупинки відбувається по досить крутому схилу. Погода була теплою, іноді хмарно, в середньому +23…+25 °C, але сонячна активність висока, засмагаєш дуже швидко. Дощ був лише один раз, тривав хвилин 20, а за наступні 20 хвилин від нього не залишилось жодного сліду.
Але, як говорять, не пляжами єдиними. Або «хто не бував на левадах – той не бачив Мадейри». Левадами (vereda) на Мадейрі називають рукотворні канали, по яких вода з гірських джерел стікає до маленьких сіл і використовується для поливу сільськогосподарських угідь. Вздовж левад прокладені пішохідні туристичні маршрути. Їх – кілька десятків, пройти всі за одну поїздку неможливо, до того ж я подібної мети перед собою і не ставив (хоча, в мережі є цілі спільноти туристів-трекерів, що мають ціль поступово, за кілька поїздок пройти всі пішохідні маршрути). Отже, я вибрав 2 маршрути – найкоротший (Ribeira Frio-Balcoes) та найскладніший (picos de Areiro – picos de Ruivo).
Левада «Vereda Balcoes» починається у містечку Ribeira Frio. Дістатись до старту маршруту надзвичайно просто – автобус 118 від автостанції «жовтих автобусів», рейсів всього 3 на день, вартість квитка 3,35 євро (OW), їхати 45 хвилин. Одразу за містом автобус піднімається через високий перевал (найвища точка – близько 1400 метрів), потім спускається до однойменного селища на висоту 840 метрів. Дорога йде повністю через мішаний ліс. Автобусна зупинка знаходиться просто на трасі, поруч 2 кафе, декілька сувенірних будиночків та невеличке господарство з розведення форелі. Рейсовий автобус ходить дуже рідко, 2 рази на день. Було також багато екскурсійних автобусів (якщо замовляти екскурсію через турфірму, виходило б від 25 євро з особи).
У нас було до зворотного автобусу вільного часу всього 2 години 20 хвилин. Vereda Balcoes починається на протилежному боці, за поворотом (є вказівники), і являє собою петляючи дорогу через ліс. Дорога грунтова, зрідка є каміння, можна йти у звичайних кросівках. Дійшли без прискорень за 40 хвилин в один бік. Оглядовий майданчик «балкон» (Balcoes) являє собою штучний огороджений виступ з чудовим видом на гори і долину. Це місце знамените також великим різноманіттям птахів (про що повідомляє щит із відповідними малюнками та назвами латиною). Птахи підлітають і підходять дуже близько до людей, дозволяють себе годувати. В цьому місці завдяки густому лісу, досить прохолодно (+15…+18 °C), в той час як на узбережжі +26…+28 °C.
Picos de Areiro – Picos de Ruivo. Тут довелося замовляти екскурсію через турфірму (до місць старту та фінішу неможливо дістатися громадським транспортом). Тільки або орендованим, або екскурсійним. Я купив екскурсію за 32,50 євро. В означений час на означеній зупинці мене підібрав екскурсійний автобус «Flora-travel», крім мене було ще 7 туристів (з Чехії, Нідерландів, Англії) та водій, він же гід. Тривалість пішохідної частини маршруту від піку Арейро то піку Руйву складає 8,8 км, в турагентстві декларують час її проходження 5 годин. Але не уточнюють, що до старту маршруту їхати 45 хвилин, стільки ж від закінчення маршруту до Фуншала. А також ще близько години йти від Руйву до автобусної парковки. В підсумку розраховуйте на весь день. На маршруті значний перепад висот. Старт маршруту на висоті 1810 м, потім поступовий спуск до 1050 м над рівнем моря і далі підйом до 1831 м. Але жодного дискомфорту я для себе не відчув. Але, повторюю, у кожного свої особливості організму.
Отже, автобус привіз нас на другу за висотою точку Мадейри. Місце дуже туристичне, багато екскурсійних автобусів, є сувенірні магазини. Але домінантою є щогла з великою білою кулею на верхівці, яка складається з маленьких шестикутників. Місцеві жартома називають кулю «новим м’ячем Кріштіану Роналдо». Але, насправді, це об’єкт ППО НАТО. Фотографувати можна без обмежень. Тут, на висоті >1000 м, по-справжньому починаєш відчувати сонце, пече сильно, хоча спеки в повітрі не відчувається (не більше +20 °C), моментами ми знаходимося вище хмар, на горизонті небо зливається з океаном. Туристів-трекерів тут достатньо (як одиночок, так і груп), ще б пак – це найголовніший і найрозкрученіший пішохідний маршрут Мадейри – PR1!. Види близькі до запаморочливих – коричневі, місцями зелені гори, білі хмари, синє повітря й вода, іноді бачили великих птахів (візуально схожих на орлів).
Стежини, зрозуміло, весь час йдуть по краях урвищ, але, зрозуміло, вони відгороджені перилами та сталевими тросами, у найбільш складних місцях просто у гірську породу вбиті східці. Кілька разів наш шлях проходить через тунелі у скелях, тунелі недовгі, приблизно 30-50 метрів, якщо не маєте з собою ліхтарика, мобільний телефон для підсвітки цілком згодиться. Рослинність іноді просто буяє, я не фахівець з біології, але папороть і цикламен розпізнав. З фауни – зустрічав тільки ящірок, змій тут немає (я уточнював). Був один великий привал (хвилин 20-30) на перепочинок і воду. Взагалі,води з собою треба брати побільше (на маршруті джерело зустрічав всього 1 раз, тай то вже після вершин, зовсім недалеко від паркінгу на зворотному шляху). Суджу лише по собі – після складних ділянок (з крутими підйомами або спусками) півлітра води майже миттєво відновлюють сили (раніше таку особливість за собою не помічав), всього за маршрут випив близько 2 літрів. Частина шляху на підйомі проходило безпосередньо крізь хмару (враження незабутнє!), екстриму додавало ще й те, що поруч були величезні масиви вигорілого лісу – близько 8 років тому на Мадейрі вирували сильні лісові пожежі, але поміж згарища вже сміливо проростає молода порость дерев та трав, але на повне відновлення екосистеми знадобиться ще багато часу.
За 400 м до піку Руйву (інформація з вказівника, їх на маршруті досить) є осередок цивілізації – невеликий готель-хостел для відпочинку (в Португалії та Іспанії їх називають «Albergo»), разом із великими лавками для відпочинку, столиками для обіду, і зрозуміло WC (платним – €0,5). Останні 400 м – надзвичайно складні – деякі учасники нашої групи навіть їх не штурмували,але я дійшов. На піку невеличкий майданчик з пам’ятним знаком. Види – просто чудові, район з густою рослинністю, ніби аж замшевою на уявний дотик. Шлях від Руйву до паркінгу нічим особливим не запам’ятався , хіба що в одному місці метрів 200 йшли вздовж левади , яка утворювалась з гірського джерела з питною водою. На зворотному шляху гід чомусь вирішив заїхати в містечко Сантанна (Santana), зупинився біля кафе та сувенірного магазинчику. Ціни на сувеніри вище, ніж у Фуншалі. Візитною карткою Сантани є будинки з похилими майже до землі дахами, що вкриті соломою. Звичайно, кілька таких будинків ми також побачили.
Ще один цікавий маршрут, який варто відвідати – це містечко Порту-Моніш (Porto-Moniz). Воно знаходиься на північному узбережжі Мадейри (для порівняння, Фуншал – на південному), тобто доведеться перетнути весь острів, причому не туристичними шляхами. Спосіб дістатись теж оригінальний. Цей напрямок обслуговуються автобусами компаній Rodoeste (так звана «червона лінія», www.rodoeste.pt). По одному рейсу на день (туди і назад) виконують автобуси №80 та 139. Причому №80 експрес без зупинок, а №139 із 15-хвилинними зупинками у містечках Ribeira Brava, San Lorenzo та San Vincente. Вартість квитка в один бік 6 євро, продає водій. Туди вирішив їхати на №139, назад №80 без зупинок, оскільки 139 їде іншим маршрутом – не через гори, а вздовж узбережжя весь час. Але в реальності вийшло інакше. Маршрут №80 виїздив з Фуншалу через район пляжів Lido та Gorgulho, де як я зазначав раніше, дорога йшла вгору. Але вже за містом, вздовж узбережжя вона стала переходити у сильний серпантин. Багатоповерхові житлові райони на околиці міста швидко залишились позаду, поступившись місцем приватним 1-поверхівкам з маленькими присадибними ділянками. Приблизно 90% площ садиб заповнювали бананові плантації! Причому бананові гілки визрівали далеко не на кожному кущі, а приблизно на одному з 5-7 (неврожай, сезонність?). Бананові плантації займали також великі площі на схилах гір, розташувавшись у вигляді терас на різних рівнях. Найбільше бананових – у містечку Магдалена-дель-Мар. Іноді, щоправда, тропічну ідилію порушували невеличкі промзони. Я розпізнав невеличкий цементний завод та такий же невеликий вантажний порт поблизу на узбережжі.
До першої зупинки у містечку Сан Лоренцо їхали зовсім недовго. Водій англійською повідомив час відправлення, вільного часу було 14 хвилин. Даний населений пункт розташованій на величезній скелі (висотою понад 700 м), де звісно побудовано оглядовий майданчик. Для залучення великих мас туристів, майданчик побудували із прозорою підлогою (відповідно, це місце називають також Skywalk). Зрозуміло, в такому місці належить бути великому сувенірному ринку. Він дійсно є, просто на шляху до оглядового майданчика. Точніше, щоб дійти від автобусної парковки до Skywalk треба просто пройти крізь ринок. Ринок як ринок, бачив і більші. Сувеніри як зовсім стандартні (кепки, футболки, тарілочки, дзвіночки), так і типово мадеріанські (капелюхи з соломи, сумки та гаманці з кори пробкового дерева) та навіть зовсім екзотичні – африканські барабани та австралійські бумеранги (з написами «Madeira»). Вхід на Skywalk поки що безкоштовний, але вже стоять поки що непрацюючі турнікети. Види крізь скляну підлогу не надто вражають, безпосередньо зі скелі – кращі. В принципі, якщо не відволікатись на сувеніри (яких і так повно по всьому Фуншалу), то 15 хвилин на експрес-фотосесію вистачить. Далі в автобус.
Наступна велика зупинка (раніше не підкреслював, що є ще й маленькі зупинки, по декілька в кожному населеному пункті, на посадку-висадку пасажирів, зрозуміло, місцевих) – це селище Рібейра Брава. Зупинились на набережній маленької річки (каналу?), що падає в океан. Місто має присмак курорту, надзвичайно доглянуте. Є широкий піщаний пляж зі темним піском, багато клумб з квітами, скульптур та інсталяцій. Не знаю, чи варто вибирати його для тривалого відпочинку. Вся логістика –тільки з пересадками у Фуншалі. У Рібейрі Брава маршрут автобусу звертає з приморського шосе і під прямим кутом вузькими сільськими дорогами заглиблюється у хащі… Дорога йде через лісові дороги з маленькими селами на протилежний берег острова. Дорогі вузькі, повороти круті, часті підйоми та спуски, іноді населені пункти чи просто одиночні житлові будинки. На рідких рівнинах зустрічаються отари овечок та кіз. Нетуристична Мадейра.
В такому режимі їдемо хвилин 30. Нарешті знову бачимо океан і чергову зупинку – Сен-Вінсенте. Містечко знамените красивим і симпатичним містом з арками (знов через річку) та невеликим сільськогосподарським ринком (ціни – приблизно вдвічі вищі, ніж у Фуншалі). До Порту-Моніз лишається хвилин 20. Дорога йде знов вздовж узбережжя, тепер вже північного. На диво, на північному узбережжі спекотніше, ніж на південному. І вітряніше. Нарешті, автобус дістається до кінцевого пункту маршруту. Дуже жарко. Перший об’єкт, обов’язковий для відвідування – інформаційний центр. Необхідна карта містечка. В інтернеті таку просто не знайшов. Як виявилось, відвідання інфоцентра виявилося дуже правильним рішенням – крім карти, отримав також дуже важливу інформацію – мій зворотній автобусний рейс маршруту 80 сьогодні не відбудеться (виявляється, по суботах графік руху автобусів інший). Дивно, на кінцевій зупинці у Фуншалі та на сайті автобусної компанії про це не повідомлялось. Таким чином, мій час на відвідання Поту-Моніз з 3,5 годин подовжувався аж до 6… Але співробітниця інфоцентру підказала інший варіант повернення у Фуншал – з пересадкою у Сен-Вінсенте (також автобуси Rodoeste, вартість квитка без змін).
До відправлення – всього 2,5 години. Вирішив скористатися цим варіантом, бо 6 годин для Порту-Моніз явно забагато. Час, що був у моєму розпорядженні, розподілив на відвідання двох візитних карток містечка – океанаріуму та лавових басейнів. Вартість квитка в океанаріум – 7 євро. Експозиція вельми цікава, риб багато, в т. ч. акул. Величезний акваріум з рибами відгороджено скляною стіною. Є й інша океанічна фауна, в т. ч. «морські зірки». Відвідувачів небагато. Аудогід відсутній. Тепер про лавові басейни. Утворилися на узбережжі океану багато тисяч років тому, і застиглої лави. Вода в них, зрозуміло, набирається з океану. З часом їх «облагородили», прибравши зайві фрагменти, щоб не заважали, зацементували дно та зробили зручний вхід у воду. Вони поділяються на дві частини – платні та безплатні. Відвідав варіант 2. Цілком прийнятно. Глибина 1,0-1,5 м, дно цементовано, вода океанська, невеликі хвилі, враження чудові. Зворотний шлях – без пригод, тільки перший автобус (№6) запізнився хвилин на 10. Другий (№150) йшов чітко за розкладом, також із тривалими зупинками у Рібейра Брава та Сан-Лоренцо.
Інше must-see на Мадейрі – це побачити дельфінів. Вартість квитка на дельфін-тур різниться від 35 до 45 євро. Компаній, що організовують таку атракцію, декілька. У деяких у вартість включено купання в океані з борту та обід. В якості судна використовувались моторні катамарани,моторні гумові спід-боти та моторні кораблі, стилізовані під старовинні каравели з декоративними вітрилами. Я вибрав пропозицію компанії «Magic Dolphine», яка стверджувала, що крім дельфінів гарантує споглядання в океані китів та морських черепах. Тривалість сафарі 2 години, вартість 45 євро, в океан вирушали на спід-боті, всім екскурсантам (14 чоловік) видали рятувальні жилети. Віддалились від Фуншала кілометрів на 17 (запливли аж за аеропорт) вздовж узбережжя, та кілометра на 2 в океан. Дельфіни з’явилися досить швидко, були різних видів. Здивувало, що вистрибують з води зовсім близько і тільки парами. Запам’ятались «пляшконосі дельфіни», які вистрибували з води просто вертикально, а також величезний «сірий дельфін» (найбільший за розмірами усіх видів дельфінів), він виплив з-під нашого катера, проплив зовсім близько від мене, але з води так і не вистрибнув.
А ось китів довелося чекати досить довго. Але з’явився він несподівано і досить близько (не більше 50 м від човна, хоча в океанському безмежжі визначить точну відстань досить складно). Спочатку в одному місці почала різко пінитись вода, потім секунди на 4 з-під води приблизно на метр піднялася сіра голова кита, після того, як вона зникла, гід різко направив катер в бік (вочевидь, знаючи повадки кітів), і дійсно метрів через 200 ми побачили над водою ще й китовий плавник. Очевидно, кит плив паралельно нам. З розповіді гіда – то був фінвал (довжина до 22 метрів, вага до 8 тонн). На шляху до порту, зовсім близько від берега, гід помітив велику морську черепаху (до якої ми підпливли). Це було «коретта» (діаметр близько 1 м, вага 60-100 кг). На зворотному шляху йшли проти вітру, тому хвилі збільшились. Аби люди і фототехніка не намокла, роздали гумові водонепроникнені плащі.
За час нашого відпочинку на Мадейрі стали очевидцями двох знакових подій – 20.06 мадеріанці (разом з усім католицьким світом) відзначали Свято Тіла і Крові Христової (Corpus Christi, аналогу у Православній Церкві я не знайшов) та 22.06 у Фуншалі відзначали День Атлантики.
20.06 (п’ятниця) вважався вихідним днем, не працювали пошта, банки, раніше закінчував роботу міський транспорт та ботанічний сад. Вранці в Кафедральному Соборі відбулося урочисте богослужіння, а ввечері по центральній вулиці відбулася урочиста хода до Собору, де керівництво міста виступило із промовою, а потім священик у супроводі хору також провів богослужіння. А у другій половині дня на кількох центральних вулицях (для цього було спеціально перекритий рух транспорту на набережній), місцеві жителі, вочевидь не тільки з Фуншалу, а й з усього острову, на землі викладали неймовірні різнокольорові композиції з пелюсток квітів, листя та хвої. Центральна площа та прилеглі вулиці під час заходу були вщент заповнені людьми. Здавалось, тут зібралось все населення понад 200-тисячного Фуншалу. Всі святково вдягнені, підлітки у напіввійськових однакових формах з різними нашивками, як нагадують пластівські. Одразу після того, як свято завершилося і люди почали розходитися, на площу виїхала сміттєприбиральна техніка і за кілька хвилин знищила всю квіткову красу.
22.06 ввечері пройшло свято День Атлантики. Ввечері відбувся театралізований перфоманс за участю акторів на гімнастів на морську тематику, а близько 22 вечора відбувся красивий феєрверк.
Ще один цікавим місцем у Фуншалі є Ботанічний Сад. Насправді у місті є два ботанічних сади (як і в Києві, до речі) – крім центрального, є ще й Сад Монті. Дістатися до обох садів можна на фунікулері, нижня зупинка якого знаходиться на центральній набережній, біля автостанції «жовтих» автобусів. Вартість поїздки на фунікулері – 8 євро. Альтернатива – автобус №29. Безлімітний квиток на весь день – 5 євро, контролери в транспорті є. Я вирішив відвідати Центральний ботанічний сад. Вартість вхідного квитка – 6 євро. Головна пам’ятка саду – різнокольорове квіткове панно, вид на яке є одним з візитних карток Фуншалу. Але Ботанічний Сад Фуншалу – це царство кактусових! Кактусів тут сотні, різних видів, розмірів та форм. Багато також трав з усього світу, в т. ч. з Африки, а також рослин, що є екзотичними для португальців, але звичними для нас: капуста, буряк, соняшник. З іншого запам’ятались також гранатові дерева, які саме на той час квітнули. Раніше ніколи не доводилося бачити як цвіте гранат. Зрозуміло, що Ботанічний Сад є одним з оглядових майданчиків, звідки відкривається гарний вид на місто і порт. Зокрема, здавалось зовсім поруч розташований великий сучасний стадіон (насправді, він на іншому пагорбі, до якого дістатись не так просто). В Фуншалі дві футбольні команди вищої португальської ліги, досить пристойні за рівнем, часто грають в європейських кубках. Зокрема, в серпні 2017 в рамках Ліги Європи в Фуншалі грало київське «Динамо».
Фуншал не дарма називають містом-садом: крім ботанічних садів, заслуговує на увагу також Парк Святої Катерини, розташований на площі. В парку є штучний ставок в якому плавають качки та лебеді. У ставку також красиві фонтани.
До побутових питань. Як і у будь-якому курортному європейському місті з харчуванням проблем немає, в центрі міста на набережні є безліч кафе та ресторанів. Серйозну конкуренцію останнім складають кафе системи «селф-сервіс» у мережевих супермаркетах «Pingo Doce». Всього у місті 6 супермаркетів цієї мережі, як мінімум у двох з них є вказані кафе. Система обслуговування наступна: страви відпускаються на вагу (зважуються на касі). Вартість 10,99 євро/кг (з 12 до 17 години) та 8,99 євро/кг після 17. Оплачуються окремо: перші страви (€1,10), вода (€1 за пляшку 0,5 л), вино (€0,9 за бокал). Вибір страв великий, асортимент кожного дня різний, багато риби та морепродуктів, приготовано якісно, сервіс високий. Є також зовсім економ-пропозиції: по 5,99 євро/кг (незалежно від часу відвідання): варений рис, смажена картопля, полента та смажена курка. Звісно, економ-пропозицію потрібно набирати на окрему тарілку. Оплачені товари з супермаркету проносити в кафе і вживати ніхто не забороняє.
Мадейра є аграрним регіоном, тому проблем із свіжими фруктами там, ясна річ, немає. Прямо посеред пішохідних вулиць та площ розгорнуті прилавки із фермерськими бананами, вишнями, виноградом, полуницею тощо. Ціни трохи вище, ніж у супермаркетах. В супермаркетах дуже низькі ціни на ананаси (думав, португальські, з Азорських островів) – виявилось, що ананаси також як і у нас, з Коста-Ріки. Є також знаменитий народний ринок – «Mercado Lavradores» – місце туристичне, асортимент та ціни аналогічний торгівцям з вулиці. Крім того, продають селекціоновані тільки на Мадейрі гібриди різних фруктів та овочів.
На народному ринку є також велика кількість сувенірних крамничок, основний товар – вироби з кори коркового дерева та капелюшки з соломи (на зразок тих, які носять візники тоббаганів). Коркове дерево на Мадейрі не росте і продукцію з нього виготовляють на материковій Португалії. Якщо вирішите купити собі щось з корку на ринку – вивчайте товар особливо уважно, оскільки є дуже багато китайських підробок, навіть з наклеєними на етикетки португальськими штрих-кодами. Звісно, у китайських магазинах дешевих товарів (їх у місті мінімум 3) – коркові вироби виключно китайські. Ми купували в сувенірному на розі вулиць Avenida Arriaga та R. Antonio Jose de Almeida (майже навпроти Собору, китайських сюрпризів не помітили). Трохи нижче ціни в сувенірних в районі Лідо. А ось у двох великих крамницях біля входу на поромний термінал все, навпаки, дуже дорого.
Для любителів «класичного шопінгу». Є три великі торгові центри: La Vie, Anadia та Forum. Окремо є два магазини H&M, один в центрі – навпроти парку Св. Катерини, другий у ТЦ «Forum», що в районі новобудов, на околиці міста. Багато недешевих бутиків також є на вулиці R. de Ajoube, цінові категорії різні. Запам’ятався один цікавий магазин – досить рідкісний для нас магазин тканин. Причому тканини продавались не тільки на довжину, але й на вагу. Всі тканини виготовлені в Португалії, ніяких китайських.
З інших місць проведення дозвілля в Фуншалі є багато музеїв: військовий музей (у старовинному форті на набережній, з двома старовинними гарматами перед входом), музей виноробства (на центральній вулиці Avenida Arriaga, поруч з Муніципальним Садом), музей історії Мадейри, музей електрифікації, музей Кріштіану Роналдо тощо.
Зворотний шлях до аеропорту пройшов без проблем, незважаючи нате, що виліт (до Дюсельдорфа) був достатньо ранній – о 10:00. Інтервали руху все одно приблизно раз на 45 хвилин, тому їхали рейсом о 06:30 (в розкладі вказано відправлено з кінцевої зупинки – в даному випадку Lido), до нашої зупинки №6 приїзжає приблизно за 20 хвилин, до аеропорту їхати ще 30. Аеропорт Фуншала (FNC) нічим особливим не запам’ятався, тільки хіба що великою кількістю сувенірних магазинів у зоні Duty Free. А також екзотичним для Португалії бренді (країна славиться своїми винами, а Мадейра ще й напоєм «Poncha» – суміш меду, соку з маракуйї та рому з цукрової тростини, міцність 25%), вартість якого нижче, ніж в супермаркетах. Рейс прибув із затримкою, тому наша посадка відбулася дуже швидко. Як відомо, аеропорт Фуншалу має цікаву особливість – для подовження злітно-посадкової смуги з метою приймати літаки нових сучасних типів, через брак суходолу, її частину добудували просто на сваях над океаном. Автобуси, коли їдуть з/до аеропорту, проїзжають як раз між ними. Про цю особливість краще дізнаватись вже після зворотного вильоту з Мадейри.
… At around 16:10 the plane landed at Funchana Cristiano Ronaldo Airport. As soon as the rain passed, the asphalt was still wet, but the high humidity (surprisingly) was not felt in the air. The sky was gloomy, the ocean was stormy, and the island of Madeira seemed mysterious and even a little sinister…
Aerobus buses to the city of Funchal (17 km) were quite rare, about once every 45 minutes (operator - the company "SAM", www. sam. pt). One-way fare - 5 euros, if you buy RT immediately - it will be 8 euros (return trip must take place no later than 30 days). After making several difficult turns, the bus went to the intercity highway (if you can call it). There are no highways in Madeira, all long-distance roads are about the same quality and width, but the steep turns are different. And sometimes she was scared at first, but then they got used to it.
When boarding the driver asked the name of our hotel, and after my answer saying that we need to get off at stop number 6.
Obviously, incoming passengers who do not yet know the city should not be confused. Bus stops of other routes (urban or intercity) - have their own names. The entrance to Funchal from the airport is very specific - the bus descends into the city from the mountain on very steep streets, but the views from the windows are magnificent. Funchal itself, with the exception of the ancient center, is located on a very steep slope, and each descent and ascent by transport occurs with a certain part of the extreme.
Our hotel (Pensao Astoria) was located right in the old center, in a small square near the Cathedral. The hotel is basically satisfied, great location, attractive price (30 euros / day / twin), there is a light continental breakfast.
The only thing is that it is possible to sleep normally only from 00:00 to 06:00, the rest of the hour - quite noisy from the street, despite the fact that they lived on the 5th floor. The oceanfront is about 200 meters away. There are many souvenir shops, boutiques and cafes nearby. Near the adjacent house - a bank.
On the other side of the square is a large, department store of Chinese goods with a very eloquent name - "Bazaar", but there is no trade. The promenade in Funchal - like many promenades in southern Europe - with shops, palm trees and ice cream stalls. But there are differences. The first is extremely dense vegetation, in addition to palm trees - many other local, purely endemic trees and shrubs (including banana), many - blooming flowers. The second - the promenade does not end with the beach. Right in the center of the city - a fairly large port, which is occupied by berths for private yachts and excursion boats, catamarans and speedboats.
There is also a passenger terminal, where you can get to and from the ferry to the island of Porto Santo (ticket costs about 60 euros, RT). The nearest beach - "Santiago Beach" - near the fortress of the same name, about 700 meters from the side, large pebbles, only locals have a rest.
The nearest beach for tourists - Lido - is located in the "hotel area" (area in the north of Funchal), consists of extremely expensive hotels 4-5 *, can be reached by buses 1 and 2 "yellow", the company "Horarios do Funchal", www. , the cost of one trip 1.95 euros, unlimited per day 5 euros), go 15 minutes. The beach is a concrete platform with loose pebbles, entrance to the water - on the stairs. Access to the beach for non-guests of these hotels - paid. 2 more stops - is the beach Gorgulho (Gorgulho), it is sandy, made of dark volcanic sand mixed with fine pebbles.
But there is an inconvenience: the street in this place goes sharply uphill, so the descent and ascent from the beach to the stop is on a fairly steep slope. The weather was warm, sometimes cloudy, on average + 23… + 25 ° C, but the solar activity is high, you tan very quickly. It rained only once, lasted 20 minutes, and for the next 20 minutes there was no trace of it.
But, as they say, not the only beaches.
Or "he who has not been to Levada has not seen Madeira. " Levedas (vereda) in Madeira are man-made canals through which water from mountain springs flows to small villages and is used for irrigation of agricultural land. Hiking trails are laid along the meadows. There are several dozen of them, it is impossible to go through them all in one trip, and I have not set such a goal (although, there are whole communities of tourist trackers in the network, which aim to gradually, in a few trips to go all hiking trails).
So, I chose 2 routes - the shortest (Ribeira Frio-Balcoes) and the most difficult (picos de Areiro - pico de Ruivo).
Levada "Vereda Balcoes" begins near the town of Ribeira Frio. Getting to the start of the route is very easy - bus 118 from the bus station "yellow buses", only 3 flights a day, ticket price 3.35 euros (OW), 45 minutes.
Immediately outside the city, the bus rises through a high pass (the highest point - about 1400 meters), then descends to the village of the same name at an altitude of 840 meters. The road goes completely through the mixed forest. The bus stop is just on the route, next to 2 cafes, several souvenir houses and a small trout farm. The shuttle bus is very rare, 2 times a day. There were also many sightseeing buses (if you ordered a tour through a travel agency, it would cost from 25 euros per person).
We had only 2 hours and 20 minutes before the return bus.
Vereda Balcoes starts on the opposite side, around the turn (there are signs), and is a winding road through the woods. The road is dirt, sometimes there are stones, you can walk in ordinary sneakers. Reached without acceleration in 40 minutes on one side. The Balcoes observation deck is an artificial fenced ledge with magnificent views of the mountains and the valley.
This place is also known for a large variety of birds (as reported by the shield with the appropriate drawings and names in Latin). Birds fly up and come very close to people who can afford to feed. In this place, thanks to the dense forest, it is quite cool (+ 15 (+ 18 ° C), while on the coast + 26… + 28 ° C.
Picos de Areiro - Picos de Ruivo. Here I had to book a tour through a travel agency (to the starting and finishing places can not be reached by public transport). Only either rented or sightseeing. I bought the tour for 32.50 euros.
At the appointed hour at the designated stop I was picked up by a tour bus "Flora-travel", in addition to me there were 7 tourists (from the Czech Republic, the Netherlands, England) and the driver, who is also a guide. The duration of the walking part of the route from Areiro Peak to Ruiva Peak is 8.8 km, the travel agency declares the time of its passage 5 hours. But do not specify that before the start of the route to go 45 minutes, the same from the end of the route to Funchal.
And also about an hour to go from Ruiva to bus parking. In the end, count on the whole day. There is a significant difference in altitude along the route. Start of the route at an altitude of 1810 m, then a gradual descent to 1050 m above sea level and then rise to 1831 m. But I did not feel any discomfort for myself. But, I repeat, everyone has their own characteristics of the organism.
So, the bus took us to the second highest point in Madeira. The place is very touristy, many sightseeing buses, there are souvenir shops.
But the dominant feature is a mast with a large white ball at the top, consisting of small hexagons. Locals jokingly call the ball "Cristiano Ronaldo's new ball". But, in fact, it is an object of NATO air defense. You can take photos without restrictions. Here, at an altitude of> 1000 m, you really start to feel the sun, it burns strongly, although the heat in the air is not felt (not more than + 20 ° C), at times we are above the clouds, on the horizon the sky merges with the ocean.
There are enough tourists-trackers here (both singles and groups), after all - this is the most important and most popular hiking route in Madeira - PR1! . Species close to dizzying - brown, sometimes green mountains, white clouds, blue air and water, sometimes seen large birds (visually similar to eagles).
Trails, of course, always go along the edges of the cliffs, but, of course, they are fenced with railings and steel ropes, in the most difficult places just in the rocks killed steps.
Several times our way will pass through tunnels in the rocks, the tunnels are short, about 30-50 meters, if you do not have a flashlight, a mobile phone for lighting is quite suitable. Vegetation sometimes just abounds, I'm not a biologist, but I recognized fern and cyclamen. From the fauna - having met only lizards, there are no snakes here (I clarified). There was one big stop (20-30 minutes) for rest and water.
In general, you need to take more water with you (on the route the source met only once, then after the peaks, not far from the parking lot on the way back). I judge for myself - after difficult sections (with steep ascents or descents) half a liter of water almost instantly restores strength (previously not noticing this feature), in total for the route drank about 2 liters. Part of the way up was directly through the cloud (the impression is unforgettable!
), extreme added by the fact that there were huge tracts of burnt forest - about 8 years ago in Madeira believed strong forest fires, but between the fires are already boldly growing young growth of trees and grasses, but the full restoration of the ecosystem will take many hours.
400 m from Ruiva Peak (information from the signpost, there are plenty of them on the route) is the center of civilization - a small hotel-hostel for recreation (in Portugal and Spain they are called "Albergo"), along with large benches, dining tables , and of course WC (pay - € 0.5). The last 400 m - extremely difficult - some members of our group did not even storm them, but I got there. At the peak of a small site with a memorial sign. Species - just beautiful, an area with dense vegetation, as if suede on the dreamy signs.
The way from Ruiv to the parking lot was not very memorable, except that in one place 200 meters walked along the meadow, which was formed from a mountain spring with drinking water. On the way back, the guide for some reason decided to stop in the town of Santana (Santana), stopped at a cafe and souvenir shop. Souvenir prices are higher than in Funchal. Santana's calling card is houses with thatched roofs that are almost sloping to the ground.
Of course, we also saw several such houses.
Another interesting route worth visiting is the town of Porto-Moniz. It is located on the northern coast of Madeira (for comparison, Funchal - in the south), ie will have to cross the whole island, and not by tourist routes. The way to get there is also original. This direction is served by buses of Rodoeste companies (the so-called "red line", www. Rodoeste. Pt). Рей80 and 139 buses operate one flight a day (round trip).
And №80 express without stops, and №139 with 15-minute stops in Ribeira Brava, San Lorenzo and San Vincente. The cost of a one-way ticket is 6 euros, sold by the driver. Deciding to go there on №139, back №80 without stops, as 139 goes by another route - not through the mountains, but along the coast for an hour. But in reality it turned out differently. The №80 route left Funchal through the Lido and Gorgulho beaches, where, as I mentioned earlier, the road went up.
But already outside the city, along the coast, it began to turn into a strong serpentine. Multi-storey residential areas on the outskirts of the city quickly fell behind, giving way to private 1-storey buildings with small plots of land. Approximately 90% of the estates were filled with banana plantations! And banana branches did not ripen on every bush, but about one of 5-7 (crop failure, seasonality? ). Banana plantations also occupied large areas on the slopes of the mountains, located in the form of terraces on different levels.
Most bananas are in the town of Magdalena del Mar. Sometimes, however, the tropical idyll was broken by small industrial zones. I recognized a small cement plant and the same small cargo port near the coast.
The first stop near the town of San Lorenzo did not take long. The driver said in English the time of departure, free time was 14 minutes.
This settlement is located on a huge rock (over 700 m high), where of course an observation deck was built. To attract large masses of tourists, the site was built with a transparent floor (respectively, this place is also called Skywalk). It is clear that in such a place should be a large souvenir market. He really is, just on the way to the observation deck. More precisely, to walk from the bus parking lot to Skywalk you just have to go through the market. The market as a market, saw and bigger.
There is a wide sandy beach with dark sand, many flower beds, sculptures and installations. I do not know whether to choose it for a long vacation. All logistics - only with transfers in Funchal. In Ribeira Brava, the bus route turns from the seaside highway and at right angles narrow rural roads deepen into the thickets ...The road goes through forest roads with small villages to the opposite shore of the island.
Expensive roads, steep turns, frequent ascents and descents, sometimes settlements or just single houses. Flocks of sheep and goats are found on liquid plains. Non-tourist Madeira.
In this mode we go for 30 minutes. Finally we see the ocean again and the next stop - Saint Vincent. The town is known for its beautiful and pretty city with arches (again across the river) and a small agricultural market (prices are about twice as high as in Funchal). Porto Moniz is 20 minutes away.
The road goes again along the coast, now north. Surprisingly, the north coast is hotter than the south. And windier. Finally, the bus reaches the end point of the route. Very hot. The first must-see is the information center. A map of the town is required. I just didn't find one on the Internet.
As it turned out, visiting the info center was a very good decision - in addition to the map, I also received very important information - my return bus route route 80 will not take place today (it turns out that on Saturdays the bus schedule is different). Surprisingly, this was not reported at the final stop in Funchal and on the bus company's website. So, my time to visit Potu Moniz from 3.5 hours lasted until 6… But the employee of the info center suggested another option to return to Funchal - with a change in Saint Vincent (also Rodoeste buses, ticket price unchanged).
Only 2.5 hours before departure. I decided to use this option, because 6 hours for Porto Moniz is clearly too much. The time I had at my disposal, allocating for visiting two business cards of the town - the aquarium and lava pools. The cost of a ticket to the aquarium - 7 euros. The exposition is very interesting, a lot of fish, including sharks.
A huge aquarium with fish is fenced off with a glass wall. There is another ocean fauna, including "starfish". Few visitors. There is no audio guide. Now about the lava pools. Formed on the ocean coast many thousands of years ago, and frozen lava. Their water, of course, comes from the ocean. Subsequently, they were "ennobled", removing excess fragments so as not to interfere, cemented the bottom and made a convenient entrance to the water. They are divided into two parts - paid and free. Visited option 2. Quite acceptable. Depth 1.0-1.5 m, cemented bottom, ocean water, small waves, great impressions.
The return trip was without incident, only the first bus (№6) was 10 minutes late. The other (№150) was clearly on schedule, also with long stops in Ribeira Brava and San Lorenzo.
Another must-see in Madeira is to see dolphins. The cost of a ticket for a dolphin tour varies from 35 to 45 euros. There are several companies that organize such an attraction.
Some include bathing in the ocean on board and lunch. Motor catamarans, motor rubber boots and motor ships stylized as ancient caravels with decorative sails were used as vessels. I chose the offer of Magic Dolphine, which claimed that in addition to dolphins, it guarantees contemplation in the ocean of whales and sea turtles. The safari lasted 2 hours, cost 45 euros, went to the ocean on a speedboat, all tourists (14 people) saw life jackets. We moved away from Funchal by 17 kilometers (swam all the way to the airport) along the coast, and 2 kilometers into the ocean.
Dolphins appeared quite quickly, there were different species. It was surprising that they jump out of the water very close and only in pairs.
I remember the bottlenose dolphins jumping out of the water just vertically, as well as a huge gray dolphin (the largest of all dolphins), he swam out from under our boat, swam very close to me, but did not jump out of the water.
But the whales had to wait a long time. But he appeared suddenly and close enough (not more than 50 m from the boat, although in the ocean infinity to determine the exact distance is quite difficult). First, the water began to foam sharply in one place, then for 4 seconds the gray whale's head rose about 4 meters from the water, after it disappeared, the guide abruptly steered the boat to the side (apparently knowing the habits of whales), and really meters later 200 we saw a whale fin above the water. Obviously, the whale was swimming parallel to us.
According to the guide, it was a fin whale (length up to 22 meters, weight up to 8 tons).
On the way to the port, very close to the shore, the guide noticed a large sea turtle (to which we swam). It was a "carriage" (diameter about 1 m, weight 60-100 kg). On the way back we went against the wind, so the waves increased. To prevent people and photo equipment from getting wet, they distributed rubber waterproof raincoats.
During the hour of our vacation in Madeira we witnessed two significant events - on June 20 Maderians (along with the whole Catholic world) celebrated the Feast of the Body and Blood of Christ (Corpus Christi, I found no analogue in the Orthodox Church) and June 22 in Funchal celebrated the Day.
June 20 (Friday) was considered a day off, the post office and banks were closed, and public transport and the botanical garden were previously closed.
In the morning a solemn service was held in the Cathedral, and in the evening on the main street there was a celebration of the procession to the Cathedral, where the city administration made a speech, and then the priest accompanied by the choir also held a service.
And in the afternoon on several central streets (traffic was blocked on the waterfront), locals, apparently not only from Funchal but from the whole island, laid out incredible colorful compositions of flower petals, leaves and pine needles. The central square and the surrounding streets were completely filled with people during the event. It seemed that the entire population of more than 200.000 Funchal gathered here. All festively dressed, teenagers in paramilitary uniforms with different stripes, as reminiscent of Plast.
Immediately after the holiday ended and people began to disperse, garbage trucks went to the square and in a few minutes destroyed all the floral beauty.
On the evening of June 22, Atlantic Day was celebrated. In the evening there was a theatrical performance with the participation of actors for gymnasts on a marine theme, and around 22 pm there was a beautiful fireworks display.
On the other hand, pomegranate trees were also remembered, which were in bloom at that time. I have never seen a pomegranate bloom before. It is clear that the Botanical Garden is one of the observation decks, which offers a beautiful view of the city and port. In particular, it seemed that a large modern stadium was located nearby (in fact, it is on another hill, which is not so easy to get to). In Funchal, two Portuguese Premier League football teams, quite decent in level, often play in European Cups.
In particular, in August 2017, Dynamo Kyiv played in the Europa League in Funchal.
Funchal is called a garden city for a reason: in addition to botanical gardens, it is also worth noting St. Catherine's Park, located on the square. The park has an artificial pond where ducks and swans swim. The pond also has beautiful fountains.
To household issues.
Nobody forbids paid goods from the supermarket to be carried to the cafe and consumed.
Madeira is an agricultural region, so there are no problems with fresh fruit, of course. Counters with farm bananas, cherries, grapes, strawberries, etc. are set right in the middle of pedestrian streets and squares. Prices are slightly higher than in supermarkets. In supermarkets, pineapple prices are very low (thinking, Portuguese, from the Azores) - it turned out that pineapples are just like ours, from Costa Rica. There is also a famous folk market - "Mercado Lavradores" - a tourist place, the range and prices are similar to street vendors.
In addition, hybrids of various fruits and vegetables selected only in Madeira are sold.
There are also a large number of souvenir shops on the public market, the main product being bark bark products and straw hats (like those worn by toboggan drivers).
The cork tree in Madeira does not grow and its products are made in mainland Portugal. If you decide to buy something from the crust on the market - study the product especially carefully, because there are a lot of Chinese fakes, even with Portuguese barcodes on the labels. Of course, in Chinese shops of cheap goods (there are at least 3 of them in the city) - cork products are exclusively Chinese. We bought in a souvenir on the corner of Avenida Arriaga and R. Antonio Jose de Almeida (almost opposite the Cathedral, Chinese surprises were not noticed). Slightly lower prices for souvenirs in the Lido area. But in two large stores at the entrance to the ferry terminal, on the contrary, very expensive.
For fans of "classic shopping". There are three major shopping malls: La Vie, Anadia and Forum. There are two separate H&M stores, one in the center - opposite St. Catherine's Park, the other in the Forum shopping center, in the area of new buildings, on the outskirts of the city. There are also many cheap boutiques on R. de Ajoube, with different price ranges.
I remember one interesting store - a very rare for us fabric store. And fabrics were sold not only in length but also by weight. All fabrics are made in Portugal, no Chinese.
Among other leisure venues in Funchal are many museums: the Military Museum (in the old fort on the waterfront, with two old cannons in front of the entrance), the Wine Museum (on the main street Avenida Arriaga, next to the Municipal Garden), the Museum of Madeira History, Electrification Museum, Cristiano Ronaldo Museum, etc.
The return trip to the airport went without problems, despite the fact that the departure (to Dusseldorf) was quite early - at 10:00.
It is better to learn about this feature after the return flight from Madeira.
