Це кадри штурму російськими військами наших позицій під Авдіївкою. Відео, щоб наочно зрозуміти, як воно бути українським військовим, який на "нулі" боронить країну на одній з найгарячіших ділянок фронту. На щастя, у цьому конкретному бою всі наші герої залишилися живі.
Голодомор в Україні. Хронологія геноциду. Найтрагічніші дні Голодомору розгорталися протягом 1932–33 років, однак цьому передувала тривала підготовка керівництва СРСР до знищення українців.
Історики і до сьогодні мають різні погляди на тривалість Голодомору: акцентують на початку колективізації, ведуть відлік від славнозвісного "закону про 5 колосків" чи концентруються на відрізку масової смертності. Хтось взагалі наголошує, що вимирання з голоду є лише складовою геноциду кінця 20-х–початку 30-х років. Плюралізм поглядів не змінює факту — смерті мільйонів українців в 1932–33 роках.
Підготовка Голодомору
Грудень 1927 року, XV зʼїзд компартії (ВКП(б)) — проголошення курсу на колективізацію, перетворення індивідуальних селянських господарств у колгоспи і радгоспи. За допомогою колгоспної системи керівництво СРСР отримало владу над розподілом ресурсів, робочою силою та життям людей.
Початок 1930-х — масові повстання проти колективізації, які також часто мали антирадянський та націоналістичний характер. Зафіксовано більше 4000 стихійних повстань, у яких взяли участь близько 1 200 000 осіб.
Відповідь влади - масові акції з розкуркулення, яка проводилася з використанням терору та репресій, узаконених того ж року. 1 000 000 осіб — приблизно стільки українців депортували внаслідок розкуркулення.
Початок Голодомору
Січень 1932 р. Хлібозаготівлі, тобто вивіз зерна, тривають на всій території радянської України. Зерно переважно вивозиться з країни на експорт для закупівлі обладнання для індустріалізації.
Секретно-політичний відділ ОДПУ [повідомляв про втечу до міст і промислових центрів УСРР - З26 720 селян.
Березень 1932 р. Підготовка насіннєвих фондів для посіву зернових культур — головна тема місяця. Оскільки зерна і так бракувало, насіннєві фонди не вдавалося повністю заповнити. Водночас, за розпорядженням В. Чубаря, одного з організаторів Голодомору, Україна продовжує виконувати експортні плани, зокрема поставляючи посівну пшеницю на Урал, Поволжя, в Татарстан та Казахстан.
Червень 1932 р. Лист Сталіна до Л. Кагановича (керівника компартії УСРР). У ньому Сталін висловлював незадоволення, що українські діячі хочуть отримати з Москви нові мільйони пудів хліба та зменшити норми хлібозаготівель. Підкреслювалося, що ні перше, ні друге не припустимо, а "Україні надано більше, ніж слід”, тому “дати ще хліба ні для чого та немає звідки".
Тим часом, в книгах запису актів цивільного стану все частіше фігурують смерті внаслідок виснаження чи голоду.
Липень 1932 р. Лист білоруських робітників до ЦК КП(б)У про голод в Україні. Повідомлялося про масовий наплив голодних українських селян до міст Білорусі: “Всюди сила-силенна голодних обірваних українців, які валялися по вулицях містечок Жлобін, Гомель, Бахмач, Бихат, Магімт, Орша, Мінськ, Сіроціно”. Висловлювалося здивування з того, що “В гірші роки Україна годувала Білорусь”, а преса не повідомляла про український голод.
Серпень 1932 р. Влада ухвалила низку важливих постанов: закон про 5 колосків та постанови про заборону торгівлею колгоспами хлібом до виконання плану хлібозаготівель по СРСР і заборону продажу колгоспниками лишків хліба до виконання плану хлібозаготівель.
Вересень 1932 р. За місяць дії "закону про пʼять колосків" винесли 250 вироків про розстріл. Хвиля виходу з колгоспів триває. Засіяно озиминою лише 36% запланованих площ.
У секретних донесеннях керівництву СРСР йдеться, що Україна відстає від планів хлібозаготівель, а чверть керівників районів взагалі відмовляються їх виконувати, вважаючи нереальними: "партія і радвлада обманули Україну, залишивши їі без хліба, і нас хочуть залишити, жодного центнера хліба не дамо державі".
В жовтні 1932 р. вперше зафіксували перевагу смертності над народжуваністю в українських селах.
Доповідна записка секретаря Вінницького обкому партії М. Алексєєва до ЦК КП(б)У про голод у селах області. За його словами, голодом охоплено від 35 до 50 % населення, а села залишають від 50 до 70 % селян у пошуках їжі.
Листопад 1932 р. Радянське керівництво зупинило постачання промислових товарів до сільської місцевості та почало обовʼязкову паспортизацію, яка закріплювала людей на місцях проживання і фактично забороняла міграцію (буде офіційно впроваджена наприкінці грудня), зокрема до міст та інших республік.
Впровадили режим "чорних дошок", тобто блокади сіл і містечок. Готується нова хвиля репресій щодо "куркулів". Шириться епідемія тифу.
Грудень 1932 р. Діють усі законодавчо-репресивні важелі, задіяні в механізмі вчинення Голодомору. Зростання кількості дитячої безпритульності на вулицях міст (діти, які втратили батьків через голод, або яких батьки "вислали" до міст для порятунку).
На "чорну дошку" заносили, крім колгоспів, сільради, села, окремих одноосібників, а також "цілі райони"; подекуди всі колгоспи та населені пункти району були на "чорних дошках".
Лютий 1933 р. Про смертність від голоду, епідемій супутніх голоду хвороб, харчування сурогатами та подекуди випадки канібалізму повідомляють усі області УСРР.
Березень 1933 р. Усі повідомлення до вищого керівництва партії рясніють згадками про масове голодування; голодує понад половина сільського населення. Часто згадуються випадки вживання в їжу домашніх тварин, трупоїдства та людоїдства. Вперше згадуються масові поховання як наслідок великої кількості трупів та нереєстрація значної кількості смерті, бо "просто в селі більше немає кому". Понад половина учнів не відвідують школи.
Офіційна радянська статистика: по Києву підібрано трупів: за січень - 400, лютий - 518, за 10 днів березня - 249. Батьки залишають на вулицях дітей - щодня по 100 малюків.
Квітень 1933 р. Тепер фактично спогади тих, хто вижили, є єдиним джерелом інформації, адже документи не фіксують новин та не передають ситуацію.
Голод триває і перебуває у самому розпалі. Уся територія охоплена голодом — селяни-одноосібники, колгоспники, містяни тощо. Продовжують лютувати епідемії. Не зменшується кількість зафіксованих випадків вживання непридатних в їжу продуктів та канібалізму. Мала б розпочатися посівна кампанія, але її початок фактично неможливий, адже у людей немає сил працювати в полях.
Політбюро ЦК ВКП(б) вирішило перенести перепис населення на один рік, заборонити газетам "Правда", "Известия" та іншим друкувати статистичні дані.
Травень 1933 р. Повідомлення генерального консульства Німеччини в Харкові про голод в Україні, велику кількість мертвих людей на вулицях, про заяву М. Хвильового про голод, "банди" безпритульних дітей на вулицях та залізницях.
Повідомлення італійського консула в Харкові до міністерства закордонних справ Італії. Зазначено, що "нинішнє лихо спричиниться до колонізації України переважно росіянами", яке "змінить їі етнографічний характер", а також про перебування 8 тис. голодних дітей у бараках на Холодній Горі в Харкові. Підібраних на вулицях голодних селян вивозили товарними вагонами до сіл - 50- 60 км від міста, "бо там ніхто не бачить, як вони конають".
Червень 1933 р. За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, весна-початок літа - апогей смертності від Голодомору.
Повідомлення італійського консула в Харкові міністерству закордонних справ Італії про деякі вимерлі села Харківської області: Теретаньяк - "усі жителі померли від тифу і голоду", Мохнач біля Чугуєва, який "раніше нараховував майже 1000 жителів", а “тепер має 12 чоловік і кілька жінок, двох дітлахів".
Наприкінці літа 1933 р. ситуація змінюється, коли зерно потроху повертають назад, а низка каральних постанов фактично втрачає чинність.
Безпосередні наслідки (епідемії, нестача продовольства тощо) тривали аж до 1935 року. Мова документів і фактів — суха, але за цим — мільйони людських життів.
Це 6-річна Поліна з Харківщини. Позаду неї – руїни школи, в якій навчалася її старша сестра
У лютому 2022 року її рідне село Чистоводівка потрапило під обстріл. В перший клас дівчинка змогла піти лише онлайн, а про очне навчання в мирний час знає лише з розповідей сестри.
Не таке дитинство має бути в українських дітей. Усім їм потрібні безпечні умови життя та якісний доступ до освіти!
З палицями та сокирами патрулювали село, валили дерева, щоб заблокувати шляхи до села та ховалися в погребі. Так жили упродовж окупації мешканці села Кам'янка, що на Тростянеччині.
«Голодомор. Літописці» — це перша документальна спроба розказати все, що важливо знати про Голодомор. Літопис найжахливіших подій в історії України — голоду, який був штучно створений комуністичним режимом СРСР задля знищення українського народу.
Перший епізод «Столиця відчаю». Чому Захід «підігрував» Сталіну у приховуванні геноциду? Чи дійсно знання про те, як Сталін безкарно влаштував геноцид у центрі Європи, підштовхнули Гітлера до ідеї Голокосту?
Ганна Доманська народилася у селі Северини Хмельницької області у 1927 році. Радянська влада розкуркулила її родину і вислала на Сибір. А решта її сім'ї померла від голоду і хвороб. Сама жінка пережила два Голодомори і дві війни. З нагоди 90-ї річниці пам'яті жертв Голодомору Ганна Доманська розповіла DW про пережите .
Що спільного між Голодомором і сучасною війною Росії проти України? Які травматичні наслідки Голодомору? Як постраждали українські діти в роки Великого Голоду? Чому досі дослідники дискутують щодо чисельності жертв Голодомору? Розмова журналістки Галини Терещук з українськими істориками, науковими працівниками Національного музею Голодомору-геноциду і – доцентом Львівського національного університету Андрієм Козицьким і Інною Шугальовою
25 листопада ми відзначаємо День пам’яті жертв голодоморів та вшановуємо 90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років.
До Дня пам'яті презентуємо вам історичну стрічку від Вавилонʼ13 — «Голод до правди. Фільм»
У 1932 році канадська журналістка Рея Клайман подорожуючи Україною, стає свідком початку штучного голодомору. Вона не боїться висвітлювати цю проблему, за що її називають «буржуазною порушницею спокою» і виганяють із Радянського Союзу. Вона — одна з перших і єдиних журналістів, хто намагається донести світу правду про геноцид проти українського народу.
Її історія переплітається вже із сьогоденням — війною на сході України. Головні герої тепер — родина спецпризначенця Збройних Сил України Сергія Глондаря. Він потрапив до полону в бою під Дебальцевим після того, як за угодою «Мінськ-2» російські гібридні сили мусили перейти до перемир’я.
Автори фільму «Голод до правди» проводять паралелі між методами сталінського режиму в СРСР і режиму президента Росії Володимира Путіна.
– Люди потрібні прямо зараз і має бути якась державна політика. Я не розумію, як чоловіки будуть пізніше жити, дивитися в очі своїм дітям, оточуючим, коли їм будуть всі кидати зауваження: «Де ти був, що ти робив, коли була війна?».
Мені здається, що простіше було би не лякати військкоматом, а зробити так, щоб людина почувалася ніяково, якщо вона не служила. Не пільги військовим давати, а утискати в правах тих, хто не служив. Наприклад, військові платять одну комуналку, а якщо ти не служив (а мав би служити), то ти платиш більше втричі. Коли нам дають пільги, це робить нас винятком з норми. Потрібно зробити навпаки, що ми – норма.»
Другий епізод під назвою «Ура Сталіну!» з документальлного циклу «Голодомор. Літописці». Якими були справжні наміри Сталіна і як виникла ідея знищити голодом українців? Як планували «остаточне вирішення українського питання» у Кремлі?
Батюшка – сапер 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» – показав, як в ході бойових дій доводиться прощупувати територію та робити безпечний коридор для війська, аби ЗСУ мали нагоду безпечно маневрувати на цій ділянці.
Третій епізод під назвою «Вершники апокаліпсиса» з документальлного циклу «Голодомор. Літописці». Якими були наслідки Голодомору для українців? Чому навіть через 80 років після Голодомору смертність в Україні була більшою там, де він був, а народжуваність — там, де його не було? Як працює гравітація минулого?
Четвертий та останній епізод під назвою «Тінь» з документальлного циклу «Голодомор. Літописці». Катастрофи народжують травми, які успадковуються через поведінкові стереотипи як рецепти виживання. Як вони проявляються у сучасному суспільстві?
Олег Сенцов долучився до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Зараз він командує штурмовою ротою у складі 47 ОМБр на авдіївському напрямку. Нещодавно Олег опублікував документальний матеріал під назвою «Один важкий день на Сході», в якому показав бої із росіянами під Авдіївкою.
Як досвід ув’язнення та боїв із «Беркутом» на Майдані допомагає триматися на війні?
Що страшніше: російське ув’язнення чи участь у бойових діях?
Що спільного між бойовими діями та знімальним майданчиком?
Що буде фіналом цієї війни для Олега Сенцова?
Навіщо путіну Авдіївка?
Чому втрата Авдіївки, на думку Олега, не буде катастрофою для України?
Чому втрата території не є першочерговою проблемою?
Навіщо Олег опублікував відео боїв з-під Авдіївки?
Що насправді стоїть за цим матеріалом та як його знімали?
Що Олег сказав би путіну, якби опинився з ним віч-на-віч?
У команді проєкту "Дикий і Лиховій" - заміна. Замість Дмитра Лиховія, який мобілізувався до ЗСУ, програму тепер веде в.о. редактора "Новинарні" Леся Шовкун. Вона хвилюється, підтримайте її коментами і вподобайками!
Сьогодні в центрі уваги - лівобережний плацдарм на Херсонщині, його перспективи, а також велика тема: українське оборонне виробництво часів війни. Що вже робимо, що проєктуємо, про що забули, до чого немає клепки? Євген Дикий говорить про це як не лише військовий і політичний експерт, а як залучений у процес радник.
КОЛЯ СЄРГА - очільник проєкту «Культурний Десант» розповів про морально-психологічний стан у війську, а також про власні трансформації і головні усвідомлення, які сталися із ним вже після 24-го лютого. Крім того, він дав пораду, як цивільним правильно комунікувати з військовими і на останок пояснив свої слова щодо російської культури, сказані ще на початку повномасштабного вторгнення.
Сьогогдні росіяни вкотре обстріляли прикордоння Сумщини. Унаслідок атаки зруйновано щонайменше 5 приватних будинків, з-під завалів дістали тіла 2 загиблих жінок та 2 поранених чоловіків. Також у власному авто поранення отримали цивільний чоловік та його 7-річна падчерка. Згодом дівчинка померла в лікарні.
Десятки тисяч вкрадених музейних експонатів під виглядом евакуації. На окупованих територіях російська армія розкрадає українські музеї у промислових масштабах. Водночас війна провокує світовий тренд на все українське. І культурні цінності в самій Україні стають ще ціннішими. Так, у містечку Бар на Поділлі оживає народний гончарний промисел – барська кераміка. Кращі його експонати так само були вивезені в період радянської окупації і сьогодні перебувають у російських музеях. Сьогодні активісти збирають зразки неповторного розпису буквально по крихтах. Якщо п'ятсот років тому гончарі жили у кожному третьому дворі, то сьогодні – це лише один двір у всій окрузі. На майстер-класи до сім'ї шкільних вчителів Біньковських приходять не лише діти, але й вимушені переселенці та навіть військові, які повертаються до мирного життя після поранень.
Чорне море — Ахіллесова п’ята росіян. Про це свідчать вдалі операції з висадки спецпризначенців на Тарханкуті та повернення під контроль України «вишок Бойка». Українська розвідка почувається у Чорному морі впевнено та спинятись на досягнутому не збирається.
- Чому росіяни насправді НЕ контролюють Чорне море?
- Чому в Чорному морі вночі безпечно?
- Повернення «вишок Бойка»: як це було?
- Що робила українська розвідка на мисі Тарханкут?
- Як розвідники готуються до своїх операцій?
- Як потрапити у розвідку? Кого беруть в ГУР, а кого — ні?
- Чому розвідник має бути романтиком?
- Чим реальна робота розвідки відрізняється від образу, який створив про неї кінематограф?
Це кадри штурму російськими військами наших позицій під Авдіївкою. Відео, щоб наочно зрозуміти, як воно бути українським військовим, який на "нулі" боронить країну на одній з найгарячіших ділянок фронту. На щастя, у цьому конкретному бою всі наші герої залишилися живі.
Голодомор в Україні. Хронологія геноциду. Найтрагічніші дні Голодомору розгорталися протягом 1932–33 років, однак цьому передувала тривала підготовка керівництва СРСР до знищення українців.
Історики і до сьогодні мають різні погляди на тривалість Голодомору: акцентують на початку колективізації, ведуть відлік від славнозвісного "закону про 5 колосків" чи концентруються на відрізку масової смертності. Хтось взагалі наголошує, що вимирання з голоду є лише складовою геноциду кінця 20-х–початку 30-х років. Плюралізм поглядів не змінює факту — смерті мільйонів українців в 1932–33 роках.
Підготовка Голодомору
Грудень 1927 року, XV зʼїзд компартії (ВКП(б)) — проголошення курсу на колективізацію, перетворення індивідуальних селянських господарств у колгоспи і радгоспи. За допомогою колгоспної системи керівництво СРСР отримало владу над розподілом ресурсів, робочою силою та життям людей.
Початок 1930-х — масові повстання проти колективізації, які також часто мали антирадянський та націоналістичний характер. Зафіксовано більше 4000 стихійних повстань, у яких взяли участь близько 1 200 000 осіб.
Відповідь влади - масові акції з розкуркулення, яка проводилася з використанням терору та репресій, узаконених того ж року. 1 000 000 осіб — приблизно стільки українців депортували внаслідок розкуркулення.
Початок Голодомору
Січень 1932 р. Хлібозаготівлі, тобто вивіз зерна, тривають на всій території радянської України. Зерно переважно вивозиться з країни на експорт для закупівлі обладнання для індустріалізації.
Секретно-політичний відділ ОДПУ [повідомляв про втечу до міст і промислових центрів УСРР - З26 720 селян.
Березень 1932 р. Підготовка насіннєвих фондів для посіву зернових культур — головна тема місяця. Оскільки зерна і так бракувало, насіннєві фонди не вдавалося повністю заповнити. Водночас, за розпорядженням В. Чубаря, одного з організаторів Голодомору, Україна продовжує виконувати експортні плани, зокрема поставляючи посівну пшеницю на Урал, Поволжя, в Татарстан та Казахстан.
Червень 1932 р. Лист Сталіна до Л. Кагановича (керівника компартії УСРР). У ньому Сталін висловлював незадоволення, що українські діячі хочуть отримати з Москви нові мільйони пудів хліба та зменшити норми хлібозаготівель. Підкреслювалося, що ні перше, ні друге не припустимо, а "Україні надано більше, ніж слід”, тому “дати ще хліба ні для чого та немає звідки".
Тим часом, в книгах запису актів цивільного стану все частіше фігурують смерті внаслідок виснаження чи голоду.
Липень 1932 р. Лист білоруських робітників до ЦК КП(б)У про голод в Україні. Повідомлялося про масовий наплив голодних українських селян до міст Білорусі: “Всюди сила-силенна голодних обірваних українців, які валялися по вулицях містечок Жлобін, Гомель, Бахмач, Бихат, Магімт, Орша, Мінськ, Сіроціно”. Висловлювалося здивування з того, що “В гірші роки Україна годувала Білорусь”, а преса не повідомляла про український голод.
Серпень 1932 р. Влада ухвалила низку важливих постанов: закон про 5 колосків та постанови про заборону торгівлею колгоспами хлібом до виконання плану хлібозаготівель по СРСР і заборону продажу колгоспниками лишків хліба до виконання плану хлібозаготівель.
Вересень 1932 р. За місяць дії "закону про пʼять колосків" винесли 250 вироків про розстріл. Хвиля виходу з колгоспів триває. Засіяно озиминою лише 36% запланованих площ.
У секретних донесеннях керівництву СРСР йдеться, що Україна відстає від планів хлібозаготівель, а чверть керівників районів взагалі відмовляються їх виконувати, вважаючи нереальними: "партія і радвлада обманули Україну, залишивши їі без хліба, і нас хочуть залишити, жодного центнера хліба не дамо державі".
В жовтні 1932 р. вперше зафіксували перевагу смертності над народжуваністю в українських селах.
Доповідна записка секретаря Вінницького обкому партії М. Алексєєва до ЦК КП(б)У про голод у селах області. За його словами, голодом охоплено від 35 до 50 % населення, а села залишають від 50 до 70 % селян у пошуках їжі.
Листопад 1932 р. Радянське керівництво зупинило постачання промислових товарів до сільської місцевості та почало обовʼязкову паспортизацію, яка закріплювала людей на місцях проживання і фактично забороняла міграцію (буде офіційно впроваджена наприкінці грудня), зокрема до міст та інших республік.
Впровадили режим "чорних дошок", тобто блокади сіл і містечок. Готується нова хвиля репресій щодо "куркулів". Шириться епідемія тифу.
Грудень 1932 р. Діють усі законодавчо-репресивні важелі, задіяні в механізмі вчинення Голодомору. Зростання кількості дитячої безпритульності на вулицях міст (діти, які втратили батьків через голод, або яких батьки "вислали" до міст для порятунку).
На "чорну дошку" заносили, крім колгоспів, сільради, села, окремих одноосібників, а також "цілі райони"; подекуди всі колгоспи та населені пункти району були на "чорних дошках".
Лютий 1933 р. Про смертність від голоду, епідемій супутніх голоду хвороб, харчування сурогатами та подекуди випадки канібалізму повідомляють усі області УСРР.
Березень 1933 р. Усі повідомлення до вищого керівництва партії рясніють згадками про масове голодування; голодує понад половина сільського населення. Часто згадуються випадки вживання в їжу домашніх тварин, трупоїдства та людоїдства. Вперше згадуються масові поховання як наслідок великої кількості трупів та нереєстрація значної кількості смерті, бо "просто в селі більше немає кому". Понад половина учнів не відвідують школи.
Офіційна радянська статистика: по Києву підібрано трупів: за січень - 400, лютий - 518, за 10 днів березня - 249. Батьки залишають на вулицях дітей - щодня по 100 малюків.
Квітень 1933 р. Тепер фактично спогади тих, хто вижили, є єдиним джерелом інформації, адже документи не фіксують новин та не передають ситуацію.
Голод триває і перебуває у самому розпалі. Уся територія охоплена голодом — селяни-одноосібники, колгоспники, містяни тощо. Продовжують лютувати епідемії. Не зменшується кількість зафіксованих випадків вживання непридатних в їжу продуктів та канібалізму. Мала б розпочатися посівна кампанія, але її початок фактично неможливий, адже у людей немає сил працювати в полях.
Політбюро ЦК ВКП(б) вирішило перенести перепис населення на один рік, заборонити газетам "Правда", "Известия" та іншим друкувати статистичні дані.
Травень 1933 р. Повідомлення генерального консульства Німеччини в Харкові про голод в Україні, велику кількість мертвих людей на вулицях, про заяву М. Хвильового про голод, "банди" безпритульних дітей на вулицях та залізницях.
Повідомлення італійського консула в Харкові до міністерства закордонних справ Італії. Зазначено, що "нинішнє лихо спричиниться до колонізації України переважно росіянами", яке "змінить їі етнографічний характер", а також про перебування 8 тис. голодних дітей у бараках на Холодній Горі в Харкові. Підібраних на вулицях голодних селян вивозили товарними вагонами до сіл - 50- 60 км від міста, "бо там ніхто не бачить, як вони конають".
Червень 1933 р. За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, весна-початок літа - апогей смертності від Голодомору.
Повідомлення італійського консула в Харкові міністерству закордонних справ Італії про деякі вимерлі села Харківської області: Теретаньяк - "усі жителі померли від тифу і голоду", Мохнач біля Чугуєва, який "раніше нараховував майже 1000 жителів", а “тепер має 12 чоловік і кілька жінок, двох дітлахів".
Наприкінці літа 1933 р. ситуація змінюється, коли зерно потроху повертають назад, а низка каральних постанов фактично втрачає чинність.
Безпосередні наслідки (епідемії, нестача продовольства тощо) тривали аж до 1935 року. Мова документів і фактів — суха, але за цим — мільйони людських життів.
Наші охоронці неба.
UNICEF Ukraine
1 д. ·
Це 6-річна Поліна з Харківщини. Позаду неї – руїни школи, в якій навчалася її старша сестра
У лютому 2022 року її рідне село Чистоводівка потрапило під обстріл. В перший клас дівчинка змогла піти лише онлайн, а про очне навчання в мирний час знає лише з розповідей сестри.
Не таке дитинство має бути в українських дітей. Усім їм потрібні безпечні умови життя та якісний доступ до освіти!
Книга реєстрації актів цивільного стану по Сумській області за 1933 рік (архівні данні). Білопільська громада село Тучне, причина смерті - українець.
З палицями та сокирами патрулювали село, валили дерева, щоб заблокувати шляхи до села та ховалися в погребі. Так жили упродовж окупації мешканці села Кам'янка, що на Тростянеччині.
«Голодомор. Літописці» — це перша документальна спроба розказати все, що важливо знати про Голодомор. Літопис найжахливіших подій в історії України — голоду, який був штучно створений комуністичним режимом СРСР задля знищення українського народу.
Перший епізод «Столиця відчаю». Чому Захід «підігрував» Сталіну у приховуванні геноциду? Чи дійсно знання про те, як Сталін безкарно влаштував геноцид у центрі Європи, підштовхнули Гітлера до ідеї Голокосту?
25 листопада ми відзначаємо День пам’яті жертв голодоморів та вшановуємо 90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років.
До Дня пам'яті презентуємо вам історичну стрічку від Вавилонʼ13 — «Голод до правди. Фільм»
У 1932 році канадська журналістка Рея Клайман подорожуючи Україною, стає свідком початку штучного голодомору. Вона не боїться висвітлювати цю проблему, за що її називають «буржуазною порушницею спокою» і виганяють із Радянського Союзу. Вона — одна з перших і єдиних журналістів, хто намагається донести світу правду про геноцид проти українського народу.
Її історія переплітається вже із сьогоденням — війною на сході України. Головні герої тепер — родина спецпризначенця Збройних Сил України Сергія Глондаря. Він потрапив до полону в бою під Дебальцевим після того, як за угодою «Мінськ-2» російські гібридні сили мусили перейти до перемир’я.
Автори фільму «Голод до правди» проводять паралелі між методами сталінського режиму в СРСР і режиму президента Росії Володимира Путіна.
Оксана Чорна
Моє інтервʼю Радіо Свобода
«– Яке ваше ставлення до мобілізації загалом?
– Люди потрібні прямо зараз і має бути якась державна політика. Я не розумію, як чоловіки будуть пізніше жити, дивитися в очі своїм дітям, оточуючим, коли їм будуть всі кидати зауваження: «Де ти був, що ти робив, коли була війна?».
Мені здається, що простіше було би не лякати військкоматом, а зробити так, щоб людина почувалася ніяково, якщо вона не служила. Не пільги військовим давати, а утискати в правах тих, хто не служив. Наприклад, військові платять одну комуналку, а якщо ти не служив (а мав би служити), то ти платиш більше втричі. Коли нам дають пільги, це робить нас винятком з норми. Потрібно зробити навпаки, що ми – норма.»
Повний текст дивитись тут
Maksym Palenko
Другий епізод під назвою «Ура Сталіну!» з документальлного циклу «Голодомор. Літописці». Якими були справжні наміри Сталіна і як виникла ідея знищити голодом українців? Як планували «остаточне вирішення українського питання» у Кремлі?
Батюшка – сапер 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» – показав, як в ході бойових дій доводиться прощупувати територію та робити безпечний коридор для війська, аби ЗСУ мали нагоду безпечно маневрувати на цій ділянці.
Третій епізод під назвою «Вершники апокаліпсиса» з документальлного циклу «Голодомор. Літописці». Якими були наслідки Голодомору для українців? Чому навіть через 80 років після Голодомору смертність в Україні була більшою там, де він був, а народжуваність — там, де його не було? Як працює гравітація минулого?
Четвертий та останній епізод під назвою «Тінь» з документальлного циклу «Голодомор. Літописці». Катастрофи народжують травми, які успадковуються через поведінкові стереотипи як рецепти виживання. Як вони проявляються у сучасному суспільстві?
Олег Сенцов долучився до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Зараз він командує штурмовою ротою у складі 47 ОМБр на авдіївському напрямку. Нещодавно Олег опублікував документальний матеріал під назвою «Один важкий день на Сході», в якому показав бої із росіянами під Авдіївкою.
Як досвід ув’язнення та боїв із «Беркутом» на Майдані допомагає триматися на війні?
Що страшніше: російське ув’язнення чи участь у бойових діях?
Що спільного між бойовими діями та знімальним майданчиком?
Що буде фіналом цієї війни для Олега Сенцова?
Навіщо путіну Авдіївка?
Чому втрата Авдіївки, на думку Олега, не буде катастрофою для України?
Чому втрата території не є першочерговою проблемою?
Навіщо Олег опублікував відео боїв з-під Авдіївки?
Що насправді стоїть за цим матеріалом та як його знімали?
Що Олег сказав би путіну, якби опинився з ним віч-на-віч?
У команді проєкту "Дикий і Лиховій" - заміна. Замість Дмитра Лиховія, який мобілізувався до ЗСУ, програму тепер веде в.о. редактора "Новинарні" Леся Шовкун. Вона хвилюється, підтримайте її коментами і вподобайками!
Сьогодні в центрі уваги - лівобережний плацдарм на Херсонщині, його перспективи, а також велика тема: українське оборонне виробництво часів війни. Що вже робимо, що проєктуємо, про що забули, до чого немає клепки? Євген Дикий говорить про це як не лише військовий і політичний експерт, а як залучений у процес радник.
КОЛЯ СЄРГА - очільник проєкту «Культурний Десант» розповів про морально-психологічний стан у війську, а також про власні трансформації і головні усвідомлення, які сталися із ним вже після 24-го лютого. Крім того, він дав пораду, як цивільним правильно комунікувати з військовими і на останок пояснив свої слова щодо російської культури, сказані ще на початку повномасштабного вторгнення.
Руки бійців після доби чергування на позиціях "Окрім щільних обстрілів - надокучають дощі, холод та миші. Насувається наша чергова фронтова зима", - зазначають бійці 2 сотні БІЛІ ДЕМОНИ, батальйону Карпатська Січ ім.Олега Куцина.
Сьогогдні росіяни вкотре обстріляли прикордоння Сумщини. Унаслідок атаки зруйновано щонайменше 5 приватних будинків, з-під завалів дістали тіла 2 загиблих жінок та 2 поранених чоловіків. Також у власному авто поранення отримали цивільний чоловік та його 7-річна падчерка. Згодом дівчинка померла в лікарні.
Десятки тисяч вкрадених музейних експонатів під виглядом евакуації. На окупованих територіях російська армія розкрадає українські музеї у промислових масштабах. Водночас війна провокує світовий тренд на все українське. І культурні цінності в самій Україні стають ще ціннішими. Так, у містечку Бар на Поділлі оживає народний гончарний промисел – барська кераміка. Кращі його експонати так само були вивезені в період радянської окупації і сьогодні перебувають у російських музеях. Сьогодні активісти збирають зразки неповторного розпису буквально по крихтах. Якщо п'ятсот років тому гончарі жили у кожному третьому дворі, то сьогодні – це лише один двір у всій окрузі. На майстер-класи до сім'ї шкільних вчителів Біньковських приходять не лише діти, але й вимушені переселенці та навіть військові, які повертаються до мирного життя після поранень.
Росіяни почали застосовувати чорні ударні безпілотники. На що впливає колір та матеріал з якого вони зроблені?
"І летить над нашою головою ракета". Як живуть люди Хотінської громади на самісінькому кордоні з росією.
Чорне море — Ахіллесова п’ята росіян. Про це свідчать вдалі операції з висадки спецпризначенців на Тарханкуті та повернення під контроль України «вишок Бойка». Українська розвідка почувається у Чорному морі впевнено та спинятись на досягнутому не збирається.
- Чому росіяни насправді НЕ контролюють Чорне море?
- Чому в Чорному морі вночі безпечно?
- Повернення «вишок Бойка»: як це було?
- Що робила українська розвідка на мисі Тарханкут?
- Як розвідники готуються до своїх операцій?
- Як потрапити у розвідку? Кого беруть в ГУР, а кого — ні?
- Чому розвідник має бути романтиком?
- Чим реальна робота розвідки відрізняється від образу, який створив про неї кінематограф?