Коли армія РФ атакувала Київ сотнями дронів і ракет, в столичних лікарнях медики пересаджували органи дітям. 4-річна дівчинка з Житомирщини, яку не вдалось врятувати, стала посмертною доноркою для трьох дітей.Сергій Чернишук, медичний директор Національної дитячої спеціалізованої лікарні Охматдит, у ефірі “Суспільне.Студія” розповів про деталі операцій, які проводили саме у Охматдиті, їхню унікальність, стан дітей, а також про складнощі проведення трансплантацій під час вибухів у місті.
Також у ту ніч генеральний директор Інституту серця МОЗ України Борис Тодуров зі своїми лікарями вилучив донорське серце для пересадки в Охматдиті і віз його, аби врятувати пацієнта в Інституті серця.
Українська державність – це не феномен 1991 року, а глибока спадщина, що сягає корінням у століття: від хрещення Київської Русі та Козацької Республіки до оголошення незалежності. Війна Росії проти України – це спроба не тільки знищити майбутнє, а й відібрати минуле.
Третій фільм із трилогії про обмін полоненими присвячений не лише тим, хто вже повернувся додому, а й тим, хто досі чекає. Під час великого обміну, який відбувся у травні, на місце, куди прибувають автобуси з щойнозвільненими військовополоненими, приїхали і рідні. Було чимало тих, чиї близькі досі залишаються в полоні або вважаються зниклими безвісти. Вони тримали в руках роздруковані фотографії, імена, списки, писали записки на папірцях — усе, аби запитати в тих, хто повернувся: можливо, хтось щось чув, бачив, перебував поруч, знає хоча б найменшу інформацію. Люди приїжджають з усієї країни, щоб спробувати знайти інформацію про своїх: чи живий, чи хтось упізнав обличчя на фото. І радіють за тих, сьогодні дочекався.
Олександр на псевдо "Мейсон" війну зустрів у Пісках восени 2014 року. Наразі несе службу на Донеччині у підрозділі ударних безпілотників 56 окремої мотопіхотної бригади.
З Білгород-Дністровської лікарні на Одещині виписали двох школярів, які травмувалися під час атаки на місцевий ліцей 23 червня. Тоді росіяни поцілили в заклад балістикою. Загинули троє працівників школи.
Документальний фільм «Обережно! Життя триває» розповідає історію деокупованого Ізюма через вуличне мистецтво харківського стріт-арт художника Гамлета Зіньківського.
У тимчасово окупованому Луганську окупанти намагаються знищити будь-яку згадку про Україну - нав'язують українським студентам викривлену історію, в університетах на тимчасово окупованих територіях російські окупаційні сили спалюють українські книжки. Викладач історії організовує таємне товариство українознавства, одним із завдань якого є збереження української літератури.
Колонія №10 у російській мордовії – це установа особливого режиму з жорстким контролем і повною ізоляцією ув’язнених. З початку повномасштабного вторгнення туди стали привозити українських військовополонених. В сюжеті розповіді колишніх бранців, яких утримували там з лютого 2023-го року по квітень 2025-го. Вони розповіли про системні – моральні та фізичні – знущання над ними.
Чорне море — ресурс, логістика, економіка, контроль. Не вода, а простір, який або твій, або ворога. Нейтральності не існує.
Через нього йдуть ракети, люди, кораблі.
Через нього тече енергія, зерно, смерть, свобода.
«Боротьба за Чорне море» — це історія конкретної операції «Спецпідрозділу Тимура» ГУР МОУ за участі ВМС України, розказана бійцями загону “Nobody”, які були безпосередніми учасниками цих подій. Вони продовжують боротьбу на воді, аби наступним не став берег, міста, вільне майбутнє.
Вона командує медслужбою “УЛЬФ” батальйону "Вовки Да Вінчі", рятує найважчих поранених і не мовчить про катастрофу на стратегічному рівні. Аліна Михайлова - героїня нового інтерв'ю на каналі Ukrainian Witness. Чому Дніпро вже у прицілі ворога? Як держава провалила укріплення на Донеччині? Чому Київрада — не поміч, а тягар? Михайлова різко й відверто: відкрили власний стабілізаційний пункт, бо у державному бійцю з ампутацією відмовили у переливанні крові. В Міноборони пропонували посаду, але відмовила. Вперше — відверто про евакуацію Василя Чучупаки, про власні втрати, про Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла й спільні мрії, що так і не стали реальністю. І що насправді тримає на війні, коли опускаються руки? Про це і не тільки дивіться на каналі Ukrainian Witness.
Дмитро Водолага потрапив у полон із заводу Ілліча й провів у російській неволі 20 місяців. Після повернення в Україну пройшов курс реабілітації та повернувся до лав Держприкордонслужби. Його розповідь за посиланням.
Дерусифікація або деколонізація – процес, який помітно прискорився в Україні після повномасштабного вторгнення росії. І як не дивно, на четвертий рік війни росії проти України іде цей процес дуже сутужно. Чому в різних українських містах досі є люди, які хочуть бути частиною руского міра? Жити на вулиці Суворова та гуляти в парку ім. Пушкіна? Чому попри всі злочини росіян досі є люди, які захищають від демонтажу пам’ятник петру першому – царю, який знищував українців? Відповіді Акім Галімов шукає у новому випуску проєкту «Реальна історія».
Максим Конашевич — військовослужбовець 59-ї окремої штурмової бригади. З 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України. 24 лютого 2022-го мобілізувався до Збройних сил України. Учасник оборони Чернігова. Його група одна з перших, хто взяла у полон російських військових у Чернігові. Про те, як зрив мобілізації в Україні вплинув на події на фронті та необхідність сьогодні більше будувати оборонні споруди навколо Чернігова — він розповів в інтерв'ю Суспільному.
На Донеччині почали збирати озимину — як і попередні чотири літа — під обстрілами. Які безпілотники знаходять на полях під час жнив, як змінили роботу, аби менше ризикувати, та де зберігають пшеницю, коли зерносховища розбиті російськими безпілотниками.
Зараз окупованими є близько двадцяти відсотків території України.
Проведіть із собою експеримент. Оберіть будь-які 20% території свого тіла і уявіть, що ви їх не контролюєте.
Мені це уявити легко. Юридично права рука у мене є. По факту – сигнали мозку туди не проходять, і немає не тільки нервів, а і кісток там, де вони б мали бути. «Дякуючі» морській піхоті СФ ВМФ РФ. В них 120-мм мінометні міни відпрацьовують без проблем, на відміну від наших.
Двадцять відсотків, які болять щодня.
Крим, де я гуляв по темним вулицям з чудовою дівчиною в студентстві. Мамай-гора, де я висвячувався як археолог. Донецьк з Євро-2012. Маріуполь. Верхнєторецьке. Пескі. Авдіівка. Кирилівка.
Так багато назв. Так багато спогадів. Так боляче.
20%.
It’s so good when I feel nothing, співає Placebo.
Але я відчуваю фізично кожен втрачений метр. Кожну історію. Кожну назву.
Сьогодні заїхати на деякі українські позиції та виїхати після виконання завдання — небезпечніше, ніж відбити черговий російський штурм. Кожен епізод логістики розробляється як окрема бойова операція.
Понад 30 разів за два місяці Ізюмську громаду росіяни атакували ударними безпілотниками «Герань». Також до околиць громади долітають безпілотники «Молнія». Про життя у прифронтовому Ізюмі у відео.
Село на Сумщині зникло з мапи лише за три дні. Чому росіяни цілодобово пруть по відкритому полю без техніки і прикриття? Чому школи стали цілями номер один — і що ховали в укриттях? Чи зможуть Сили оборони України втримати оборону, якщо ворог прорветься до лісу за 17 км від Сум? Ukrainian Witness побували там, де тривають найжорсткіші бої на північному кордоні країни. Люди втікали з домашніми тваринами, бо села перетворилися на руїни. Чому дрони вже не гарантують захист? Як бійці працюють під FPV-атаками і шукають ворога, який полює на склади й логістику? Що змушує поранених окупантів повзти не назад, а вперед?
Як це — ходити під прицілом окупанта? Яку роль у визволенні мінометників зіграли дронарі підрозділу “Радість” 3 мехбату?
Віра Агеєва, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка НаУКМА: «Вистоїмо у війні лише за умови, що збережемо свою ідентичність».
Коли армія РФ атакувала Київ сотнями дронів і ракет, в столичних лікарнях медики пересаджували органи дітям. 4-річна дівчинка з Житомирщини, яку не вдалось врятувати, стала посмертною доноркою для трьох дітей.Сергій Чернишук, медичний директор Національної дитячої спеціалізованої лікарні Охматдит, у ефірі “Суспільне.Студія” розповів про деталі операцій, які проводили саме у Охматдиті, їхню унікальність, стан дітей, а також про складнощі проведення трансплантацій під час вибухів у місті.
Також у ту ніч генеральний директор Інституту серця МОЗ України Борис Тодуров зі своїми лікарями вилучив донорське серце для пересадки в Охматдиті і віз його, аби врятувати пацієнта в Інституті серця.
Суми сьогодні цілий день під атакою російських БПЛА. Постраждали будівлі університету, лікарня, нежитлових приміщень. Одинадцять поранених людей.
Третій фільм із трилогії про обмін полоненими присвячений не лише тим, хто вже повернувся додому, а й тим, хто досі чекає. Під час великого обміну, який відбувся у травні, на місце, куди прибувають автобуси з щойнозвільненими військовополоненими, приїхали і рідні. Було чимало тих, чиї близькі досі залишаються в полоні або вважаються зниклими безвісти. Вони тримали в руках роздруковані фотографії, імена, списки, писали записки на папірцях — усе, аби запитати в тих, хто повернувся: можливо, хтось щось чув, бачив, перебував поруч, знає хоча б найменшу інформацію. Люди приїжджають з усієї країни, щоб спробувати знайти інформацію про своїх: чи живий, чи хтось упізнав обличчя на фото. І радіють за тих, сьогодні дочекався.
Олександр на псевдо "Мейсон" війну зустрів у Пісках восени 2014 року. Наразі несе службу на Донеччині у підрозділі ударних безпілотників 56 окремої мотопіхотної бригади.
З Білгород-Дністровської лікарні на Одещині виписали двох школярів, які травмувалися під час атаки на місцевий ліцей 23 червня. Тоді росіяни поцілили в заклад балістикою. Загинули троє працівників школи.
Документальний фільм «Обережно! Життя триває» розповідає історію деокупованого Ізюма через вуличне мистецтво харківського стріт-арт художника Гамлета Зіньківського.
У тимчасово окупованому Луганську окупанти намагаються знищити будь-яку згадку про Україну - нав'язують українським студентам викривлену історію, в університетах на тимчасово окупованих територіях російські окупаційні сили спалюють українські книжки. Викладач історії організовує таємне товариство українознавства, одним із завдань якого є збереження української літератури.
Колонія №10 у російській мордовії – це установа особливого режиму з жорстким контролем і повною ізоляцією ув’язнених. З початку повномасштабного вторгнення туди стали привозити українських військовополонених. В сюжеті розповіді колишніх бранців, яких утримували там з лютого 2023-го року по квітень 2025-го. Вони розповіли про системні – моральні та фізичні – знущання над ними.
Чорне море — ресурс, логістика, економіка, контроль. Не вода, а простір, який або твій, або ворога. Нейтральності не існує.
Через нього йдуть ракети, люди, кораблі.
Через нього тече енергія, зерно, смерть, свобода.
«Боротьба за Чорне море» — це історія конкретної операції «Спецпідрозділу Тимура» ГУР МОУ за участі ВМС України, розказана бійцями загону “Nobody”, які були безпосередніми учасниками цих подій. Вони продовжують боротьбу на воді, аби наступним не став берег, міста, вільне майбутнє.
Вона командує медслужбою “УЛЬФ” батальйону "Вовки Да Вінчі", рятує найважчих поранених і не мовчить про катастрофу на стратегічному рівні. Аліна Михайлова - героїня нового інтерв'ю на каналі Ukrainian Witness. Чому Дніпро вже у прицілі ворога? Як держава провалила укріплення на Донеччині? Чому Київрада — не поміч, а тягар? Михайлова різко й відверто: відкрили власний стабілізаційний пункт, бо у державному бійцю з ампутацією відмовили у переливанні крові. В Міноборони пропонували посаду, але відмовила. Вперше — відверто про евакуацію Василя Чучупаки, про власні втрати, про Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла й спільні мрії, що так і не стали реальністю. І що насправді тримає на війні, коли опускаються руки? Про це і не тільки дивіться на каналі Ukrainian Witness.
Дмитро Водолага потрапив у полон із заводу Ілліча й провів у російській неволі 20 місяців. Після повернення в Україну пройшов курс реабілітації та повернувся до лав Держприкордонслужби. Його розповідь за посиланням.
Дерусифікація або деколонізація – процес, який помітно прискорився в Україні після повномасштабного вторгнення росії. І як не дивно, на четвертий рік війни росії проти України іде цей процес дуже сутужно. Чому в різних українських містах досі є люди, які хочуть бути частиною руского міра? Жити на вулиці Суворова та гуляти в парку ім. Пушкіна? Чому попри всі злочини росіян досі є люди, які захищають від демонтажу пам’ятник петру першому – царю, який знищував українців? Відповіді Акім Галімов шукає у новому випуску проєкту «Реальна історія».
Максим Конашевич — військовослужбовець 59-ї окремої штурмової бригади. З 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України. 24 лютого 2022-го мобілізувався до Збройних сил України. Учасник оборони Чернігова. Його група одна з перших, хто взяла у полон російських військових у Чернігові. Про те, як зрив мобілізації в Україні вплинув на події на фронті та необхідність сьогодні більше будувати оборонні споруди навколо Чернігова — він розповів в інтерв'ю Суспільному.
На Донеччині почали збирати озимину — як і попередні чотири літа — під обстрілами. Які безпілотники знаходять на полях під час жнив, як змінили роботу, аби менше ризикувати, та де зберігають пшеницю, коли зерносховища розбиті російськими безпілотниками.
Юрій Гудименко
Зараз окупованими є близько двадцяти відсотків території України.
Проведіть із собою експеримент. Оберіть будь-які 20% території свого тіла і уявіть, що ви їх не контролюєте.
Мені це уявити легко. Юридично права рука у мене є. По факту – сигнали мозку туди не проходять, і немає не тільки нервів, а і кісток там, де вони б мали бути. «Дякуючі» морській піхоті СФ ВМФ РФ. В них 120-мм мінометні міни відпрацьовують без проблем, на відміну від наших.
Двадцять відсотків, які болять щодня.
Крим, де я гуляв по темним вулицям з чудовою дівчиною в студентстві. Мамай-гора, де я висвячувався як археолог. Донецьк з Євро-2012. Маріуполь. Верхнєторецьке. Пескі. Авдіівка. Кирилівка.
Так багато назв. Так багато спогадів. Так боляче.
20%.
It’s so good when I feel nothing, співає Placebo.
Але я відчуваю фізично кожен втрачений метр. Кожну історію. Кожну назву.
Як же болить.
Сьогодні заїхати на деякі українські позиції та виїхати після виконання завдання — небезпечніше, ніж відбити черговий російський штурм. Кожен епізод логістики розробляється як окрема бойова операція.
Нікіта Тітов зараз тут: Україна.
5 год ·
Yan Dobronosov
8 год ·
Метрополітен під час сьогоднішньої ворожої атаки.
Понад 30 разів за два місяці Ізюмську громаду росіяни атакували ударними безпілотниками «Герань». Також до околиць громади долітають безпілотники «Молнія». Про життя у прифронтовому Ізюмі у відео.
Село на Сумщині зникло з мапи лише за три дні. Чому росіяни цілодобово пруть по відкритому полю без техніки і прикриття? Чому школи стали цілями номер один — і що ховали в укриттях? Чи зможуть Сили оборони України втримати оборону, якщо ворог прорветься до лісу за 17 км від Сум? Ukrainian Witness побували там, де тривають найжорсткіші бої на північному кордоні країни. Люди втікали з домашніми тваринами, бо села перетворилися на руїни. Чому дрони вже не гарантують захист? Як бійці працюють під FPV-атаками і шукають ворога, який полює на склади й логістику? Що змушує поранених окупантів повзти не назад, а вперед?
Ввечері російські КАБи, вдень російські ударні БПЛА - будні обласного центру.