1424 дні в російському полоні. Майже чотири роки повної ізоляції, катувань, етапувань та боротьби за виживання. У цьому інтерв'ю боєць полку «Азов» відверто розповідає про оборону Маріуполя, вихід із «Азовсталі», теракт в Оленівці та пекло в російських тюрмах. Повне відео про те, як ламають людей у полоні, чому окупанти боялися контужених «азовців», як дізнавалися новини про Курську операцію через нових полонених та про найболючіші особисті втрати, які чекали вдома.
Володимир Остапенко — командир вертольотної ескадрильї 18-тої окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. Харків'янин, палко закоханий у своє місто та рідну Холодну Гору. Він виріс у родині військових, а після школи навчався в Харківському університеті Повітряних Сил. Остапенко став наймолодшим командиром ескадрильї з усіх бригад армійської авіації.
Понад п'ять тисяч гектарів посівів зернових згоріли на правобережжі Херсонщини внаслідок атак російських військових станом на 6 липня 2026 року. Про це розповів Суспільному директор департаменту розвитку сільського господарства та зрошення ХОДА Дмитро Юнусов. Фермери самотужки гасять пожежі та попри небезпеку продовжують збирати врожай.
Російська армія атакує дронами також працівників і техніку, яка працює в полі або стоїть в ангарах, розказав голова асоціації фермерів Херсонської області та очільник одного з фермерських господарств Віктор Гордієнко.
Що насправді відчувають військові після фронту? Як допомогти людині, яка пережила війну, не нашкодивши їй? Про свій шлях до армії, перший досвід роботи з військовими, початок повномасштабного вторгнення та найважчі моменти служби – розповіла старший лейтенант, військовий психолог 141-ї окремої механізованої бригади Ольга Савчук.
Червень 2026, Донеччина, Покровський напрямок. Росіяни руйнують тут усе, до чого можуть дотягнутися дронами, авіацією та артилерією. Втім, українська артилерія теж не мовчить.
«Я воюю за українську землю. Вона мене прийняла, дала друзів і поставила на ноги. Я віддаю їй свій борг». Рудольфу на псевдо Тюльпан – 61 рік, він – етнічний вірменин, професійний юрист, а зараз – головний сержант батальйону 152-ї окремої єгерської бригади.
Колонія №7 в пакіно володимирської області рф, де утримуються як українські військові, так і цивільні полонені, вирізняється серед інших російських в’язниць. Сексуалізоване насильство там – регулярна практика. У цьому місці бранців не тільки б'ють і не надають медичної допомоги, що призводить до страшних наслідків. За спогадами бранців, там діє ціла система, мета якої – принизити людську гідність. Що, відповідно до Женевської конвенції, є воєнним злочином.
Фестиваль «Протасів Яр» - довготривала культурно-громадянська ініціатива, яка щороку відбувається у відкритому міському просторі Протасового Яру в Києві, без дистанції між сценою та аудиторією, із вільним доступом і акцентом на живу взаємодію, співучасть і максимальну залученість гостей та місцевої громади.
Протасів Яр — це приклад успішного міського активізму, де локальна громада продовжує боротися проти незаконної забудови попри тиск і судові процеси, які тривають донині. Лідером цієї боротьби був Роман Ратушний — громадський активіст, засновник громади «Протасів яр», який загинув на фронті у червні 2022 року.
Фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного постає як продовження цієї історії — не лише як меморіал, а як жива форма дії, що поєднує пам’ять, відповідальність, будує спільноту, популяризує українську культуру, тобто продовжує втілювати Романові ідеї.
BBC Eye поспілкувалося з українськими цивільними, над якими знущалися на окупованих Росією територіях України, а також відстежило наглядачів та працівників в’язниць, які, ймовірно, причетні до знущань.
З 2014 року, коли Росія окупувала частину України, й згодом, у 2022-му, коли почалося повномасштабне вторгнення, у підконтрольних Росії центрах тримання незаконно утримуються тисячі українських цивільних. Деякі з них — роками. Є чимало повідомлень про жорстоке поводження та сексуальне насильство у цих закладах.
Цей фільм розповідає кілька історій тих, хто вижив та показує їхні пошуки справедливості.
В цьому розслідуванні герої, разом з командою #BBCEye, розшукують, здавалося б, звичайних чоловіків – охоронців, чиновників та військових, які, за словами тих, хто пережив насильство, несуть відповідальність за жорстоке поводження з ними.
Розслідування також вивчає та викриває масштаби системи тримання під вартою. BBC Eye підтвердило існування 93 таких центрів на окупованих Росією українських територіях і ще 102 центри на російській території, де у 2023-2025 також утримували українських цивільних та військовополонених.
Російська влада відкидає звинувачення ООН в тому, що її війська беруть участь систематичному сексуальному насильстві, пов’язаному із війною.
Для російської пропаганди Донбас – це «ісконнорусскіє зємли», де «русскоговорящіє» за совєцьких часів мирно будували соціалістичний рай. Проте наприкінці 80-их на Рутченковому полі поблизу Донецька було виявлено масове поховання людей. Подальші дослідження показали – це рештки жертв кривавого сталінського терору 30-их років. Навіщо Сталін проводив чистки в робітничому серці своєї імперії, чого він боявся на Донбасі, і чому Що особливого було в репресіях саме в цьому регіоні? Дізнайтесь про це в новому епізоді проєкту «Реальна історія» з Акімом Галімовим.
Цей епізод створено спільно з Дмитром Білим, старшим науковим співробітником Національного музею Голодомору-геноциду, доктором історичних наук, професором.
1424 дні в російському полоні. Майже чотири роки повної ізоляції, катувань, етапувань та боротьби за виживання. У цьому інтерв'ю боєць полку «Азов» відверто розповідає про оборону Маріуполя, вихід із «Азовсталі», теракт в Оленівці та пекло в російських тюрмах. Повне відео про те, як ламають людей у полоні, чому окупанти боялися контужених «азовців», як дізнавалися новини про Курську операцію через нових полонених та про найболючіші особисті втрати, які чекали вдома.
Володимир Остапенко — командир вертольотної ескадрильї 18-тої окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. Харків'янин, палко закоханий у своє місто та рідну Холодну Гору. Він виріс у родині військових, а після школи навчався в Харківському університеті Повітряних Сил. Остапенко став наймолодшим командиром ескадрильї з усіх бригад армійської авіації.
Понад п'ять тисяч гектарів посівів зернових згоріли на правобережжі Херсонщини внаслідок атак російських військових станом на 6 липня 2026 року. Про це розповів Суспільному директор департаменту розвитку сільського господарства та зрошення ХОДА Дмитро Юнусов. Фермери самотужки гасять пожежі та попри небезпеку продовжують збирати врожай.
Російська армія атакує дронами також працівників і техніку, яка працює в полі або стоїть в ангарах, розказав голова асоціації фермерів Херсонської області та очільник одного з фермерських господарств Віктор Гордієнко.
Що насправді відчувають військові після фронту? Як допомогти людині, яка пережила війну, не нашкодивши їй? Про свій шлях до армії, перший досвід роботи з військовими, початок повномасштабного вторгнення та найважчі моменти служби – розповіла старший лейтенант, військовий психолог 141-ї окремої механізованої бригади Ольга Савчук.
Червень 2026, Донеччина, Покровський напрямок. Росіяни руйнують тут усе, до чого можуть дотягнутися дронами, авіацією та артилерією. Втім, українська артилерія теж не мовчить.
«Я воюю за українську землю. Вона мене прийняла, дала друзів і поставила на ноги. Я віддаю їй свій борг». Рудольфу на псевдо Тюльпан – 61 рік, він – етнічний вірменин, професійний юрист, а зараз – головний сержант батальйону 152-ї окремої єгерської бригади.
Колонія №7 в пакіно володимирської області рф, де утримуються як українські військові, так і цивільні полонені, вирізняється серед інших російських в’язниць. Сексуалізоване насильство там – регулярна практика. У цьому місці бранців не тільки б'ють і не надають медичної допомоги, що призводить до страшних наслідків. За спогадами бранців, там діє ціла система, мета якої – принизити людську гідність. Що, відповідно до Женевської конвенції, є воєнним злочином.
Фестиваль «Протасів Яр» - довготривала культурно-громадянська ініціатива, яка щороку відбувається у відкритому міському просторі Протасового Яру в Києві, без дистанції між сценою та аудиторією, із вільним доступом і акцентом на живу взаємодію, співучасть і максимальну залученість гостей та місцевої громади.
Протасів Яр — це приклад успішного міського активізму, де локальна громада продовжує боротися проти незаконної забудови попри тиск і судові процеси, які тривають донині. Лідером цієї боротьби був Роман Ратушний — громадський активіст, засновник громади «Протасів яр», який загинув на фронті у червні 2022 року.
Фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного постає як продовження цієї історії — не лише як меморіал, а як жива форма дії, що поєднує пам’ять, відповідальність, будує спільноту, популяризує українську культуру, тобто продовжує втілювати Романові ідеї.
BBC Eye поспілкувалося з українськими цивільними, над якими знущалися на окупованих Росією територіях України, а також відстежило наглядачів та працівників в’язниць, які, ймовірно, причетні до знущань.
З 2014 року, коли Росія окупувала частину України, й згодом, у 2022-му, коли почалося повномасштабне вторгнення, у підконтрольних Росії центрах тримання незаконно утримуються тисячі українських цивільних. Деякі з них — роками. Є чимало повідомлень про жорстоке поводження та сексуальне насильство у цих закладах.
Цей фільм розповідає кілька історій тих, хто вижив та показує їхні пошуки справедливості.
В цьому розслідуванні герої, разом з командою #BBCEye, розшукують, здавалося б, звичайних чоловіків – охоронців, чиновників та військових, які, за словами тих, хто пережив насильство, несуть відповідальність за жорстоке поводження з ними.
Розслідування також вивчає та викриває масштаби системи тримання під вартою. BBC Eye підтвердило існування 93 таких центрів на окупованих Росією українських територіях і ще 102 центри на російській території, де у 2023-2025 також утримували українських цивільних та військовополонених.
Російська влада відкидає звинувачення ООН в тому, що її війська беруть участь систематичному сексуальному насильстві, пов’язаному із війною.
Для російської пропаганди Донбас – це «ісконнорусскіє зємли», де «русскоговорящіє» за совєцьких часів мирно будували соціалістичний рай. Проте наприкінці 80-их на Рутченковому полі поблизу Донецька було виявлено масове поховання людей. Подальші дослідження показали – це рештки жертв кривавого сталінського терору 30-их років. Навіщо Сталін проводив чистки в робітничому серці своєї імперії, чого він боявся на Донбасі, і чому Що особливого було в репресіях саме в цьому регіоні? Дізнайтесь про це в новому епізоді проєкту «Реальна історія» з Акімом Галімовим.
Цей епізод створено спільно з Дмитром Білим, старшим науковим співробітником Національного музею Голодомору-геноциду, доктором історичних наук, професором.