Випуск про російського ката Ютуб видалив за "образу" та демонстрацію особистих даних. Та ми не можемо допустити, щоб докази злочину окупанта просто зникли. Тому ми заблюрили особисту інформацію та перезалили це відео. Цей випуск показує справжнє обличчя російських окупантів. У ньому загарбник зізнається у вбивствах і катуваннях українських військовополонених. СБУ перехопила розмови злочинця із його рідними. У них - страшні розповіді про найгірші воєнні злочини. При цьому докорів сумління не відчуває ні сам убивця, ні його співрозмовники. СБУ ідентифікувала особу російського злочинця.
У цьому фільмі ми розповімо історії життя людей і громади Бериславського району, що на Херсонщині, у період російської окупації. Зокрема, про те, як місцеві жителі допомагали ЗСУ нищити ворожу техінку, про катування та допити, які проводили росіяни. А також про українських героїв і зрадників, які досі мешкають пліч-о-пліч та намагаються налагодити життя у прифронтовому регіоні.
Одягали мішок на голову, використовували електрошокер, били всім, що потрапить під руки. 21-річний військовий з Кіровоградщини Олександр Нелюб у російському полоні схуд на 29 кілограмів. Повернувся додому 10 квітня цього року. Пройшов реабілітацію і нині живе у місті Помічна Новоукраїнського району. Як потрапив у полон та про катування російськими військовими українців розповів Суспільному.
Тисячі українських дітей зараз знаходяться в заручниках російського режиму і з них намагаються зробити рускіх. Бо неправильно обробленне молоде покоління є загрозою для режиму. Так було за радянських часів, те ж саме зараз намагається робити росія. Як російська пропаганда виховує українських дітей? Про це сьогоднішнє відео.
У Бучі на Київщині з’явився меморіал, присвячений цивільним, які загинули через обстріли, страти чи тортури, коли місто було в окупації в лютому-березні 2022 року. Він складається з 501 (!!!) таблички з іменами жертв російської агресії, яких вдалося ідентифікувати.
З величезним болем повідомляємо, що 1 липня в Лікарні Мечникова у Дніпрі перестало битися серце письменниці Вікторії Амеліної. Її життя обірвалося через поранення, несумісне з життям, спричинене ракетним ударом російських окупантів по ресторану в Краматорську 27 червня 2023 року. Ми повідомляємо цю новину нині, коли про неї дізналися всі рідні Вікторії та з їхньої згоди.
27 червня Вікторія Амеліна, українська письменниця, членкиня Українського ПЕН та документаторка воєнних злочинів в організації Truth Hounds, перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Коли вони вечеряли в ресторані Ria Lounge у центрі міста, російські окупанти завдали ракетного удару по цій будівлі, внаслідок чого Вікторія отримала тяжкі поранення. Лікарі та парамедики у Краматорську та Дніпрі робили все можливе, щоб урятувати її життя, але, на жаль, поранення було смертельним. В останні дні життя Вікторії поруч із нею були її рідні та друзі.
Український ПЕН та Truth Hounds на основі проведених опитувань свідків трагедії заявили, що влучання окупантами у цивільний об’єкт в українському місті є черговим воєнним злочином росії.Аналіз руйнувань та показів свідків указує на те, що росіяни застосовували для удару високоточну ракету типу "Іскандер". Вони достеменно знали, що вони стріляють у місце, де буде велике скупчення цивільних людей. Відомо про загибель 13 людей, близько 60-ти поранено.
Через повномасштабну війну Росії проти України Вікторія Амеліна стала не тільки письменницею. Із літа 2022-го вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Вікторія разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
У цей же час Вікторія розпочала роботу над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, який незабаром має вийти друком за кордоном. У цій книжці Вікторія розповідає про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни. Також письменниця займалася активною адвокаційною роботою: зверталася до урядів інших країн про надання зброї Україні, а також вимагала справедливості й створення спеціального міжнародного трибуналу для всіх винуватців російських воєнних злочинів проти України, говорила про спільну антиколоніальну боротьбу українців та інших народів світу.
Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. 2007 року отримала ступінь магістра комп’ютерних технологій у НУ "Львівська політехніка" з відзнакою. У 2005–2015 роках працювала в міжнародних технологічних компаніях.
2014 року вийшов дебютний роман Вікторії "Синдром листопаду, або Homo Compatiens". Книжка ввійшла в десятку найкращих прозових видань за версією премії "ЛітАкцент року – 2014". Наступного року роман було перевидано, і він увійшов до короткого списку Премії Валерія Шевчука.
Того ж 2015 року Вікторія Амеліна призупинила кар’єру в інформаційних технологіях, щоб присвятити себе письменницькій роботі. 2016 року вийшла її перша дитяча книжка "Хтось, або Водяне Серце". Наступна її книжка для дітей "Е-е-есторії екскаватора Еки" побачила світ у 2021 році. У 2017 році "Видавництві Старого Лева" вийшов друком другий роман Вікторії "Дім для Дома". Книжка ввійшла до коротких списків національних та міжнародних премій: "ЛітАкцент року – 2017", Премії міста літератури ЮНЕСКО, Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока назвала "Дім для Дома" найкращою прозовою книжкою року.
Тексти Вікторії Амеліної публікувалися в перекладах польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман "Дім для Дома" було перекладено іспанською мовою.
Тараса Білку українці знають передусім за його youtube-проєктом «НЕ СЦЯТЬ!». Тарас публікує контент, навіть коли дуже скрутно. Так, він записав одне зі своїх відео у день, коли загинув його найближчий друг.
З травня 2022 року журналіст і блогер Тарас Білка став аеророзвідником ЗСУ. Він, зокрема, розказав «Українському Свідку»:
- Що стоїть за щоденними зведеннями про вбитих росіян? Яку ціну за це платить українська армія?
- Чому замість БК для автоматів Тарас бере із собою комплект сухого одягу?
- Чому Білка ніколи не знімає бронежилет на бойових завданнях?
- Як спілкуватися з військовими, щоб їм не нашкодити?
- Чому довга війна рано чи пізно почне розколювати українське суспільство?
- Як на війні не втрачати емоційний зв’язок з домом?
Рашисти понад усе хотіли знищити наше ППО! Вони хотіли легкої прогулянки в українському небі!.. І вдарили по зенітних ракетних військах… Але ми – вистояли… І вистрелили… А вони отримали! Сьогодні воїни зенітних ракетних військ продовжують бити окупанта в українському небі, найсучаснішою у світі зброєю!
Бойова медикиня на псевдо "Єнот" родом з Донецька, з якого довелося виїхати через війну у 2014 році. Зараз вона служить в іноземному легіоні ГУР Міноборони.
Все починалося з того, що ми разом із військовими почали заходити з напрямку через Андріївку і, звісно, знайомитися з людьми. Ми везли з собою воду, продукти, мобільні телефони, стартові пакети, щоб люди могли вийти на зв’язок і не відчували себе кинутими. Паралельно почалися бої за Мощун і ми заходили туди. І так ми почали обростати знайомствами. Це завжди так стається, коли людина починає тобі довіряти й каже: «Та в мене там кума в тому-то селі». Ти починаєш їздити – і так зачепились ми за кілька напрямків.
Суми. Зранку, о 10:49 зафіксовано 4 прильоти БПЛА типу « Shahed 136» по центру міста. Внаслідок влучання пошкоджено адміністративну будівлю та два багатоквартирних житлових будинки.
Внаслідок атаки БПЛА загинули 3 людини, ще 21 людина отримала поранення (серед них 5-річна дитина). У закладах охорони здоров'я залишаються 4 постраждалих, із них 2 - важкі в реанімації, 2- середнього ступеня важкості.
Під час окупації Херсона українським дітям росіяни приділяли особливу увагу. Батькам чи опікунам всіляко пропонували вивезти дитину з Херсонської області, а коли було оголошено евакуацію, дітей забирали навіть без згоди родичів. Повернути свою дитину з Росії – для батьків стало справжнім випробуванням, з яким впоралися далеко не всі. Що розповідають очевидці того, як росіяни вивозили дітей із Херсонщини та як ховали молоде покоління українців від депортації?
До "Азову" уродженець Херсонської області 26-річний Владислав Жайворонок приєднався 2018 року. Командир відділення роботизованої розвідки, оператор БПЛА, взводний медик, один із захисників Маріуполя. Під час оборони Маріуполя він отримав кілька поранень. Далі були полон та обмін. Станом на сьогодні боєць продовжує проходити реабілітацію та готовий говорити про своє життя.
Сьогодні близько 13:35 росіяни вдарили ракетою Іскандер по місту Первомайський Харківської області. Удар був завданий за пів години після початку панахиди за загиблим військовослужбовцем Олегом Фадєєнком (позивний "Малиш"), який помер від важкого поранення, завданого під Бахмутом Донецької області.
Наразі відомо про 43 постраждалих осіб, з яких 12 дітей (серед них 10-місячне немовля та однорічна дитина). На щастя, стан 10-місячного хлопчика, який потрапив до реанімації, вдалося стабілізувати. Також пошкоджено 8 багатоповерхових будинків і 8 автомобілів.
Катерина Семенюк - мама п'ятьох дітей, двоє з яких прийомні. Наймолодшого сина жінка народила 24 лютого 2022 року в укритті. Одразу після пологів Катерина почала займатися волонтерством, а згодом стала капеланкою.
Вирощувати бавовну в Україні – нелегка справа. Та після численних консультацій зі спеціалістам зеленої галузі та вивченню літератури команда волонтерів на власному досвіді довела, що всі зусилля того варті.
• Напиши на сторінку Ціна свободи в Facebook Ціна свободи
У цьому фільмі ми розповімо історії життя людей і громади Бериславського району, що на Херсонщині, у період російської окупації. Зокрема, про те, як місцеві жителі допомагали ЗСУ нищити ворожу техінку, про катування та допити, які проводили росіяни. А також про українських героїв і зрадників, які досі мешкають пліч-о-пліч та намагаються налагодити життя у прифронтовому регіоні.
Тисячі українських дітей зараз знаходяться в заручниках російського режиму і з них намагаються зробити рускіх. Бо неправильно обробленне молоде покоління є загрозою для режиму. Так було за радянських часів, те ж саме зараз намагається робити росія. Як російська пропаганда виховує українських дітей? Про це сьогоднішнє відео.
У Бучі на Київщині з’явився меморіал, присвячений цивільним, які загинули через обстріли, страти чи тортури, коли місто було в окупації в лютому-березні 2022 року. Він складається з 501 (!!!) таблички з іменами жертв російської агресії, яких вдалося ідентифікувати.
31 окрема механізована бригада. Танкісти під час бойових дій. Фотозамальовка з передової.
72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. Командир роти. Момент прийняття рішення.
Українські воїни світла виходять на нічне полювання за російським злом.
З величезним болем повідомляємо, що 1 липня в Лікарні Мечникова у Дніпрі перестало битися серце письменниці Вікторії Амеліної. Її життя обірвалося через поранення, несумісне з життям, спричинене ракетним ударом російських окупантів по ресторану в Краматорську 27 червня 2023 року. Ми повідомляємо цю новину нині, коли про неї дізналися всі рідні Вікторії та з їхньої згоди.
27 червня Вікторія Амеліна, українська письменниця, членкиня Українського ПЕН та документаторка воєнних злочинів в організації Truth Hounds, перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Коли вони вечеряли в ресторані Ria Lounge у центрі міста, російські окупанти завдали ракетного удару по цій будівлі, внаслідок чого Вікторія отримала тяжкі поранення. Лікарі та парамедики у Краматорську та Дніпрі робили все можливе, щоб урятувати її життя, але, на жаль, поранення було смертельним. В останні дні життя Вікторії поруч із нею були її рідні та друзі.
Український ПЕН та Truth Hounds на основі проведених опитувань свідків трагедії заявили, що влучання окупантами у цивільний об’єкт в українському місті є черговим воєнним злочином росії. Аналіз руйнувань та показів свідків указує на те, що росіяни застосовували для удару високоточну ракету типу "Іскандер". Вони достеменно знали, що вони стріляють у місце, де буде велике скупчення цивільних людей. Відомо про загибель 13 людей, близько 60-ти поранено.
Через повномасштабну війну Росії проти України Вікторія Амеліна стала не тільки письменницею. Із літа 2022-го вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Вікторія разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
У цей же час Вікторія розпочала роботу над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, який незабаром має вийти друком за кордоном. У цій книжці Вікторія розповідає про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни. Також письменниця займалася активною адвокаційною роботою: зверталася до урядів інших країн про надання зброї Україні, а також вимагала справедливості й створення спеціального міжнародного трибуналу для всіх винуватців російських воєнних злочинів проти України, говорила про спільну антиколоніальну боротьбу українців та інших народів світу.
Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. 2007 року отримала ступінь магістра комп’ютерних технологій у НУ "Львівська політехніка" з відзнакою. У 2005–2015 роках працювала в міжнародних технологічних компаніях.
2014 року вийшов дебютний роман Вікторії "Синдром листопаду, або Homo Compatiens". Книжка ввійшла в десятку найкращих прозових видань за версією премії "ЛітАкцент року – 2014". Наступного року роман було перевидано, і він увійшов до короткого списку Премії Валерія Шевчука.
Того ж 2015 року Вікторія Амеліна призупинила кар’єру в інформаційних технологіях, щоб присвятити себе письменницькій роботі. 2016 року вийшла її перша дитяча книжка "Хтось, або Водяне Серце". Наступна її книжка для дітей "Е-е-есторії екскаватора Еки" побачила світ у 2021 році. У 2017 році "Видавництві Старого Лева" вийшов друком другий роман Вікторії "Дім для Дома". Книжка ввійшла до коротких списків національних та міжнародних премій: "ЛітАкцент року – 2017", Премії міста літератури ЮНЕСКО, Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока назвала "Дім для Дома" найкращою прозовою книжкою року.
Тексти Вікторії Амеліної публікувалися в перекладах польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман "Дім для Дома" було перекладено іспанською мовою.
У 2021 році Вікторія стала лавреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Того ж року заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області https://pen.org.ua/ne-stalo-viktoriyi-amelinoyi-ukrayinskoyi-pysmennyci-ta-nashoyi-dorohoyi-kolehy?fbclid=IwAR3jC2yDbhMNKCuY9GwMZFQbP9muFplQSeXXloAw4LGHalZRVjCyRrrGr2g_aem_ASqE1xn-lpPgUHMI3lF4T2bS5wynKpdRq1F2_S5Gpd-crhB4jITAiJ1fhmfgK8vVS2U
Тараса Білку українці знають передусім за його youtube-проєктом «НЕ СЦЯТЬ!». Тарас публікує контент, навіть коли дуже скрутно. Так, він записав одне зі своїх відео у день, коли загинув його найближчий друг.
З травня 2022 року журналіст і блогер Тарас Білка став аеророзвідником ЗСУ. Він, зокрема, розказав «Українському Свідку»:
- Що стоїть за щоденними зведеннями про вбитих росіян? Яку ціну за це платить українська армія?
- Чому замість БК для автоматів Тарас бере із собою комплект сухого одягу?
- Чому Білка ніколи не знімає бронежилет на бойових завданнях?
- Як спілкуватися з військовими, щоб їм не нашкодити?
- Чому довга війна рано чи пізно почне розколювати українське суспільство?
- Як на війні не втрачати емоційний зв’язок з домом?
- Як на фронті допомагають медитації?
Суми зустріли ранок з потужними бабахами. Через атаку безпілотників пошкоджений житловий будинок. Є травмовані та загиблі, на місці працюють рятувальники.
Бойова медикиня на псевдо "Єнот" родом з Донецька, з якого довелося виїхати через війну у 2014 році. Зараз вона служить в іноземному легіоні ГУР Міноборони.
Руслан Горовий, режисер, письменник, музикант, волонтер. Інтерв’ю за посиланням.
Все починалося з того, що ми разом із військовими почали заходити з напрямку через Андріївку і, звісно, знайомитися з людьми. Ми везли з собою воду, продукти, мобільні телефони, стартові пакети, щоб люди могли вийти на зв’язок і не відчували себе кинутими. Паралельно почалися бої за Мощун і ми заходили туди. І так ми почали обростати знайомствами. Це завжди так стається, коли людина починає тобі довіряти й каже: «Та в мене там кума в тому-то селі». Ти починаєш їздити – і так зачепились ми за кілька напрямків.
Суми. Зранку, о 10:49 зафіксовано 4 прильоти БПЛА типу « Shahed 136» по центру міста. Внаслідок влучання пошкоджено адміністративну будівлю та два багатоквартирних житлових будинки.
Внаслідок атаки БПЛА загинули 3 людини, ще 21 людина отримала поранення (серед них 5-річна дитина). У закладах охорони здоров'я залишаються 4 постраждалих, із них 2 - важкі в реанімації, 2- середнього ступеня важкості.
Під час окупації Херсона українським дітям росіяни приділяли особливу увагу. Батькам чи опікунам всіляко пропонували вивезти дитину з Херсонської області, а коли було оголошено евакуацію, дітей забирали навіть без згоди родичів. Повернути свою дитину з Росії – для батьків стало справжнім випробуванням, з яким впоралися далеко не всі. Що розповідають очевидці того, як росіяни вивозили дітей із Херсонщини та як ховали молоде покоління українців від депортації?
До "Азову" уродженець Херсонської області 26-річний Владислав Жайворонок приєднався 2018 року. Командир відділення роботизованої розвідки, оператор БПЛА, взводний медик, один із захисників Маріуполя. Під час оборони Маріуполя він отримав кілька поранень. Далі були полон та обмін. Станом на сьогодні боєць продовжує проходити реабілітацію та готовий говорити про своє життя.
Сьогодні близько 13:35 росіяни вдарили ракетою Іскандер по місту Первомайський Харківської області. Удар був завданий за пів години після початку панахиди за загиблим військовослужбовцем Олегом Фадєєнком (позивний "Малиш"), який помер від важкого поранення, завданого під Бахмутом Донецької області.
Наразі відомо про 43 постраждалих осіб, з яких 12 дітей (серед них 10-місячне немовля та однорічна дитина). На щастя, стан 10-місячного хлопчика, який потрапив до реанімації, вдалося стабілізувати. Також пошкоджено 8 багатоповерхових будинків і 8 автомобілів.
Хочеш виростити особливу для українців рослину - бавовну вдома та підтримати Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри • Hospitallers Paramedics ? У команди волонтерів Ціна Свободи є для тебе маленькі живі бавовнятка.
Вирощувати бавовну в Україні – нелегка справа. Та після численних консультацій зі спеціалістам зеленої галузі та вивченню літератури команда волонтерів на власному досвіді довела, що всі зусилля того варті.
• Напиши на сторінку Ціна свободи в Facebook Ціна свободи
чи Instagram @the_price_of_freedom_. https://www.the-village.com.ua/village/city/city-news/340779-ukrayintsyam-proponuyut-visaditi-bavovnu-z-kaliforniyi-i-pidtrimati-zbir-gospitaleriv?fbclid=IwAR37hCTKWwsz2_Zo2zNvIsnNi97FSQaqYbNYfMTVtOkiVVYaDPQvqjkuh5c