В Україні створено декілька інтернаціональних підрозділів, де воюють іноземці. Команда БутусовПЛЮС мала змогу попрацювати з одним, який є у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони. Тут проходять службу добровольці з США, Польщі, Швеції, Білорусі та інших країн. Більшість із них мають попередній бойовий досвід в Іраку чи Афганістані. Через специфіку задач, ми не можемо показати їх в роботі, але нам вдалося записати розмови з деякими іноземними бійцями.
Це історія Костянтина - військового 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. На війну пішов слідом за старшим братом, ще до повномасштабного вторгнення. Костя мав би служити разом із ним, але той загинув у 2019 році. Тепер йому, братові, присвячує кожен свій постріл у бік ворога.
Перші роковини. В цей день 2022 року російський підводний човен «Алроса» наніс ракетний удар по Вінниці. Загинули 27 людей, з них 3 дітей, поранено 202, безвісти зникло 8. За міжнародним.законом це воєнний злочин за статтею про порушення методів та засобів ведення війни - умисне вбивство цивільного населення.
Нещодавно у Міністерстві внутрішніх справ України пройшло відзначення 8 маленьких українців, що постраждали від російської агресії. Найстаршому лауреату вже 17 Його звати Валентин Чорний і він був відзначений за сміливість, яку він проявив у перші дні повномасштабного вторгнення. На початку війни Валентину та його родині пропонували виїхати до Іспанії, але він навідріз відмовився і записався в місцеву тероборону. У його рідному селі Гора на Київщині стояли бійці Державної прикордонної служби, школяр не вагаючись запропонував їм свою допомогу, адже з дитинства мріяв стати військовим. Разом із охоронцями кордону Валентин провів 168 днів - допомагав копати окопи та слідкувати за ситуацією навколо. Одного разу навіть поставив разом з хлопцями рекорд: викопав окоп за 45 хвилин, замість 1,5 години. Після звільнення Київщини, хлопців з прикордонної служби перевели на інші території. А Валентин повернувся додому. Зараз хлопець планує вступити до Одеської військової академії на морського піхотинця, але якщо не вдасться – повернеться додому і піде в ЗСУ.
Українська мова протягом кількох століть зазнавала лінгвоциду зі сторони "сусідів". Росія свідомо та цілеспрямовано нищила мову, як головну ознаку етносу. Таким чином, вони намагалися позбутися української народності та нації.
Наступ ЗСУ пригальмував, але ми ще не задіювали резерви. Здобути результат уже зараз - і вимога союзників, і інтерес Києва, адже восени в Росії очікується нова мобілізація. Але цей наступ - не останній, принаймні наші солдати готові і до нового, восени. Тим часом немедійний плацдарм українських сил на лівому березі Дніпра тримається. Росіяни намагаються атакувати на Куп'янському і Лиманському напрямках. По суті, триває протистояння навколо "перетягування" резервів - хто більше їх збереже на ключових ділянках... Народився "український Моссад". Відбувся саміт НАТО, який не приніс нам очікуваного результату, але приніс якісь багатосторонні гарантії безпеки. Відбувся путч "Вагнера" - які його наслідки для Росії?
У свої 21 Манус встиг побувати на війні в Афганістані і в Україні. Минулого року отримав поранення під Запоріжжям і майже повністю втратив зір. Оговтавшись від поранень Манус і його побратим Пол Грей влаштували зустріч у Музеї локальних конфліктів. Хлопці передали до музею особисті речі, які лишились після їхнього останнього спільного бою. Чим війна в Україні відрізняється від інших війн? Чому американець поїхав воювати за Україну і не полишає навіть після поранення не сумісного з військовою службою?
Бредлі на руках, "Бредлі" за плечима. Військовослужбовця Анастасія Блищик каже, у песика Бредлі могло б бути спокійне життя, але в нього хазяйка саме вона )
«Куплю будинок. Недорого, можна часткові руйнування» «Куплю будинок біля моря недорого, пишіть в особисті, стан будь-який» «Обміняю дім у волгограді на приватний будинок у Маріуполі» Це лише кілька оголошень від росіян, які шукають собі нерухомість у зруйнованому Маріуполі. Бо вони сприймають місто як новий курорт, здравніцу і місце вдалого вкладення коштів, забуваючи про жорстокі бої, руйнування і масові захоронення. Нам вдалося поспілкуватися з деякими росіянами, які бажають прибати будинок в Маріуполі. Наприклад, з бізнес-вумен і засновницею конкурсу “Золота корона Сибіру”, і з росіянкою, яка любить відпочивати у Абхазії. І з власником квартири, який живе у краснодарі і не сумує з приводу того, що росіяни зруйнували місто його батьків і дитинства. Як звичайні росіяни знову демонструють повне людожерство та не розуміння причинно-наслідкових зв’язків — дивіться у відео.
Минає рік, як Росія скоїла черговий воєнний злочин – теракт в Оленівській колонії, де перебували українські військовополонені з "Азовсталі". 29 липня 2022 року внаслідок вибуху в бараці близько 50 людей загинули, понад сотня полонених отримала поранення. Фахівці та свідки трагедії говорять про те, що вибух в Оленівці стався саме всередині. Обстрілів з боку України, як це стверджують в РФ, не було. Генпрокурор України Костін вказував, що знаряддям розправи була термобарична зброя. За цей рік Україна відкрила низку кримінальних проваджень, змогла повернути тіла загиблих (це сталося в жовтні) та визволити з полону кількох живих свідків вибуху в Оленівці. Десятки покалічених і досі перебувають у руках окупантів, їхня доля рідним невідома. Міжнародні гаранти (зокрема, ООН) натомість у січні 2023 року припинили розслідування злочину російських окупантів в Оленівці. Це рішення здивувало українську владу – що вже й казати про родичів постраждалих та загиблих військових. Не сподіваючись на когось, родини військовополонених, які постраждали і загинули під час теракту, тепер об'єдналися і сформували Olenivka Families Community ("Спільнота родин Оленівки"). Ініціативна група вже налічує 130 людей. Рідні полонених продовжують бити у всі можливі дзвони: аби домогтися правди, продовження розслідування злочину та повернення бійців додому. Про це вони розповідають в інтерв'ю "Новинарні".
Майже 700 медиків-добровольців зголосились посилити роботу медзакладів на Херсонщині та Миколаївщині.
Затоплення населених пунктів та інших потенційно небезпечних обʼєктів внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС спричинило навантаження на медичні заклади на постраждалих територіях.
Для підсилення кадрової спроможності лікарень у цих регіонах залучаються медики з усієї України.
До прикладу, цього тижня 57 медичних працівників працюють у відрядженнях в Херсонській області і 10 — у Миколаївській.
Відрядження почались у червні. Наразі графік сформовано до вересня включно.
Донецьк, що на сході України, багато хто стереотипно сприймає як місто бандитів, гопників і сепаратистів, а також мільйонів троянд і «столицю» так званої ДНР. Сучасний мегаполіс перебуває під тимчасовою окупацією РФ із 2014 року. «Рускій мір» приніс у раніше яскраве й розвинене місто економічний та соціальний занепад, репресії проти тих, хто, попри все, береже українську ідентичність. А ще країна-агресор роками монотонно й уперто створювала міф, мовляв, Росія там була й буде завжди.
Продовжуємо серію текстів про міста, які росіяни хочуть присвоїти, стерши їхню українську ідентичність, і розвіюємо кремлівські міфи про ці населені пункти. У першому дописі про Донецьк коротко розповідаємо історію його формування й розвитку.
Доскіфські кургани та залишки катакомб, атрибути язичницьких обрядів, прикраси, глиняний посуд, зброя та знаряддя праці, кремнієвий ніж — усе це археологічні знахідки з території Донеччини. Науковці вважають, що перші люди тут з’явилися приблизно 5–5,5 тисяч років тому й мали досить розвинені побут і культуру.
На території сучасного Донецька протягом XV–XVIII століть стояли козацькі хутори, а також поселення різних релігійних груп. Стрімкий розвиток майбутнього міста зумовили поклади вугілля та залізної руди: на початку ХІХ століття там почали створювати дрібні шахти, а вже 1869 року британський бізнесмен Джон Юз побудував металургійний завод. Навколо підприємства й заснували село Юзівка, з якого згодом розвинулося місто Донецьк.
За словами історика Ярослава Грицака, туди приїжджали працювати кваліфіковані робітники з віддалених європейських територій, а також євреї та селяни із сусідніх губерній. Пізніше Донецьк навіть називали містом ста національностей. Серед власників різних виробництв переважали саме іноземці, а не росіяни, тому Юзівка була тісніше пов’язана із Західною Європою, ніж із Російською імперією.
Білопілля на Сумщині знов під обстрілами росіян. Обстріл міста тривав з 12:35 до 12:39, російські військові били з артилерії. 4 снаряди вибухнули у центрі міста і ще 3 — на околицях. Один з ворожих снярядів поцілив у частину ДСНС.
Станом на 15:00 відомо про двох загиблих жінок внаслідок обстрілу. Щонайменше 10 людей поранені. Двоє людей похилого віку у важкому стані, вони доставлені до сумської лікарні.
Серед загиблих - волонтерка місцевого центру. Вона разом зі своєю колегою сиділи на лавці в парку в момент обстрілу. Також загинула ще одна місцева. Біля її тіла - сумка із продуктами. Ймовірно, жінка поверталася з магазину з покупками.
Батька-одинака Євгена Межевого і трьох його дітей розлучили на фільтрації в Маріуполі. Чоловіка – відправили в Оленівську колонію, а дітей депортували до Підмосков’я. 45 днів їм не було відомо одне про одного нічого. Разом з Межевими до РФ депортували й інших дітей. Їх вивезли у складі однієї групи з 31 дитини, список яких особисто затверджував ватажок угруповання «ДНР» Денис Пушилін. Євгену Межевому зрештою вдалось повернути своїх дітей – просто напередодні усиновлення російською сім’єю. І тепер вони – ключові свідки у справі Міжнародного кримінального суду проти президента Володимира Путіна і російської дитячої обмудсменки Марії Львової-Бєлової в Гаазі. Частину дітей зі «Списку 31» у Росії вже влаштували до нових родин. Зокрема, Пилипа Головню, якого всиновила Львова-Бєлова. Журналісти проєктів «Ти як?» та «Схеми» (Радіо Свобода) поговорили з депортованими дітьми, відновивши разом з ними обставини вивезення, а також отримали ексклюзивні документи з витоку пошти ставленика Росії Пушиліна, верифікувавши їх і співставивши з подіями того часу. Це дало можливість встановити поіменно дітей, яких того дня незаконно вивезли до Росії, а також з’ясувати, яким шляхом їх депортували з Донеччини до РФ і хто це організував.
Щодня фахівці з розмінування Херсонського гарнізону метр за метром обстежують українську землю, щоб кожен мешканець зміг повернутися до звичного життя та не наражався на небезпеку. «Зараз ми боремось за рідну землю і сподіваємось, що скоро будемо не лише розміновувати, а й відновлювати наше місто», — кажуть хлопці перед черговим виїздом. Те, що обсяг робіт великий їх не лякає, адже найлегше — це працювати на рідній землі.
З 24 лютого 2022 усі пункти пропуску з росії до України - офіційно закриті. Але кордон наразі перетнути можна і це абсолютно законно. Така можливість є у українців, які від'їжджають зі сторони росії в рамках заходів з повернення громадян.
Хто повертається додому? Як це все відбувається? Хто та як зустрічає на нашій стороні? Куди та на яких умовах українці потрапляють додому? Відповіді у сюжеті.
Россия бросилась уничтожать портовую инфраструктуру Украины. Элеваторы, портовые сооружения, оборудование и т.д.
Понятно, что украинские порты во время войны не использовались в военных целях, бьют по торговле зерном и маслом.
Если у кого-то из наших зарубежных партнеров еще были сомнения по поводу того, что представляет из себя РФ в моральном аспекте, добро пожаловать в реальность.
Вчера имел возможность беседовать с одним молодым талантливым юношей.
- Я, наверное, недостаточно патриотичен, - сказал он. - Я не могу испытывать ненависть ко всем россиянам.
У меня тоже остались в РФ друзья, к которым я испытываю добрые чувства. Но, к счастью, они не ассоциируют себя с нынешней генерацией российского народа, а большинство из них покинуло Россию после того, как началась война.
Повторю прописную истину: народы заслуживают своих правителей.
Нас убивает не лично Путин, Шойгу или Патрушев с Герасимовым. Нас убивают простые россияне. Электорат Путина. Его счастливые избиратели.
Они из разных социальных слоев, но в данном случае это не играет никакой роли.
Они разных национальностей, но это тоже к делу не относится.
Они говорят на разных языках, молятся по-разному, живут в тысячах километрах друг от друга...
Все они оболванены пропагандой? Все они безвинно брошены в мясорубку имперской властью?
Их заставляли стрелять в затылок связанным людям в Буче? Те, кто вчера бил по элеваторам в Ильичевске, делали это под угрозой насилия?
Вы серьёзно?
После Второй мировой немцы рассказывали, что ничего не знали, что их мальчики просто выполняли приказ, что они никогда не поддерживали Гитлера. Бьюсь о заклад, после того, как русско-украинская война закончится победой антипутинской коалиции, мы услышим такой же плач Ярославны, от Москвы - до самых до окраин, с южных гор - до северных морей!
Мы не знали! Мы не представляли! Мы никогда не поддерживали! Нас обманули!
Это будет ложью.
Невозможно жить в современном мире и не получать информации. Если ты хочешь, конечно, ее получать. Если ты хочешь думать. Если ты не бездумный баран в стаде, которое гонят на убой.
В нынешнем мире нет способа спрятать информацию от тех, кто хочет разобраться с ситуации.
Невозможно не знать, не слышать и не поддерживать.
Если ты молчишь и соглашаешься, значит, ты поддерживаешь.
Талантливый юноша не прав в своем определении недостаточного патриотизма. Нельзя ненавидеть людей только за паспорт. А за разрушенные города и села? Заминированные поля и леса? За тысячи убитых мирных и детей? За поддержку войны? За поддержку власти убийц и воров? Можно? Или нельзя?
Если отряд убийц стоит по ту страну границы в Белгородско области - мы их не ненавидим? А если они убивают в Харьковской и Сумской? Меняем подход?
А тех, кто из Севастополя пускают Калибры по Одессе? А тех, кто радуются пускам с набережных?
Ненависть - не конструктивное чувство, пока она не становится холодной и твердой, как конструкционная сталь. Ненависть - это всегда глубоко личное. Это прививка от будущих ошибок - очень важно ничего не забыть и не повторить.
Россия будет наносить нам максимальный ущерб. Ее задача уничтожить нашу промышленность, энергетику, порты - инфраструктуру, дающую нам возможность жить и развиваться. Даже если они проиграют, а они проиграют войну, ущерб будет колоссальный и я не надеялся бы на контрибуции. Их, скорее всего, не будет.
За то время, что РФ будет зализывать раны, нам предстоит построить с помощью партнеров новую военную промышленность, армию. Иначе мы каждый раз будем нести огромные инфраструктурные и человеческие потери.
Эта война на выживание. Она надолго. И она вовсе не о НАТО, денацификации и языковом вопросе.
Это имперская захватническая война, в которой ничьи не будет.
Велике журналістське розслідування The Telegraph. З вересня 2022 року близько 2150 українських дітей віком від шести років було вивезено щонайменше до чотирьох таборів у Білорусі, а до осені цього року їх кількість досягне 3000. Докази, що пов’язують ці злочини з Лукашенком та іншими білоруськими посадовцями, були подані до Міжнародного кримінального суду (ICC).
Це історія Костянтина - військового 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. На війну пішов слідом за старшим братом, ще до повномасштабного вторгнення. Костя мав би служити разом із ним, але той загинув у 2019 році. Тепер йому, братові, присвячує кожен свій постріл у бік ворога.
"Kozak System" презентував кліп до гімну штурмової бригади Гвардії наступу "Лють".
Перші роковини. В цей день 2022 року російський підводний човен «Алроса» наніс ракетний удар по Вінниці. Загинули 27 людей, з них 3 дітей, поранено 202, безвісти зникло 8. За міжнародним.законом це воєнний злочин за статтею про порушення методів та засобів ведення війни - умисне вбивство цивільного населення.
Наступ ЗСУ пригальмував, але ми ще не задіювали резерви. Здобути результат уже зараз - і вимога союзників, і інтерес Києва, адже восени в Росії очікується нова мобілізація. Але цей наступ - не останній, принаймні наші солдати готові і до нового, восени. Тим часом немедійний плацдарм українських сил на лівому березі Дніпра тримається. Росіяни намагаються атакувати на Куп'янському і Лиманському напрямках. По суті, триває протистояння навколо "перетягування" резервів - хто більше їх збереже на ключових ділянках... Народився "український Моссад". Відбувся саміт НАТО, який не приніс нам очікуваного результату, але приніс якісь багатосторонні гарантії безпеки. Відбувся путч "Вагнера" - які його наслідки для Росії?
Бредлі на руках, "Бредлі" за плечима. Військовослужбовця Анастасія Блищик каже, у песика Бредлі могло б бути спокійне життя, але в нього хазяйка саме вона )
«Куплю будинок. Недорого, можна часткові руйнування» «Куплю будинок біля моря недорого, пишіть в особисті, стан будь-який» «Обміняю дім у волгограді на приватний будинок у Маріуполі» Це лише кілька оголошень від росіян, які шукають собі нерухомість у зруйнованому Маріуполі. Бо вони сприймають місто як новий курорт, здравніцу і місце вдалого вкладення коштів, забуваючи про жорстокі бої, руйнування і масові захоронення. Нам вдалося поспілкуватися з деякими росіянами, які бажають прибати будинок в Маріуполі. Наприклад, з бізнес-вумен і засновницею конкурсу “Золота корона Сибіру”, і з росіянкою, яка любить відпочивати у Абхазії. І з власником квартири, який живе у краснодарі і не сумує з приводу того, що росіяни зруйнували місто його батьків і дитинства. Як звичайні росіяни знову демонструють повне людожерство та не розуміння причинно-наслідкових зв’язків — дивіться у відео.
Минає рік, як Росія скоїла черговий воєнний злочин – теракт в Оленівській колонії, де перебували українські військовополонені з "Азовсталі". 29 липня 2022 року внаслідок вибуху в бараці близько 50 людей загинули, понад сотня полонених отримала поранення. Фахівці та свідки трагедії говорять про те, що вибух в Оленівці стався саме всередині. Обстрілів з боку України, як це стверджують в РФ, не було. Генпрокурор України Костін вказував, що знаряддям розправи була термобарична зброя. За цей рік Україна відкрила низку кримінальних проваджень, змогла повернути тіла загиблих (це сталося в жовтні) та визволити з полону кількох живих свідків вибуху в Оленівці. Десятки покалічених і досі перебувають у руках окупантів, їхня доля рідним невідома. Міжнародні гаранти (зокрема, ООН) натомість у січні 2023 року припинили розслідування злочину російських окупантів в Оленівці. Це рішення здивувало українську владу – що вже й казати про родичів постраждалих та загиблих військових. Не сподіваючись на когось, родини військовополонених, які постраждали і загинули під час теракту, тепер об'єдналися і сформували Olenivka Families Community ("Спільнота родин Оленівки"). Ініціативна група вже налічує 130 людей. Рідні полонених продовжують бити у всі можливі дзвони: аби домогтися правди, продовження розслідування злочину та повернення бійців додому. Про це вони розповідають в інтерв'ю "Новинарні".
Марія Карчевич
1 д. ·
Майже 700 медиків-добровольців зголосились посилити роботу медзакладів на Херсонщині та Миколаївщині.
Затоплення населених пунктів та інших потенційно небезпечних обʼєктів внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС спричинило навантаження на медичні заклади на постраждалих територіях.
Для підсилення кадрової спроможності лікарень у цих регіонах залучаються медики з усієї України.
До прикладу, цього тижня 57 медичних працівників працюють у відрядженнях в Херсонській області і 10 — у Миколаївській.
Відрядження почались у червні. Наразі графік сформовано до вересня включно.
Дякуємо усім небайдужим, а також World Health Organization Ukraine за підтримку!
Ukrainer
6 липня о 16:46 ·
Донецьк, що на сході України, багато хто стереотипно сприймає як місто бандитів, гопників і сепаратистів, а також мільйонів троянд і «столицю» так званої ДНР. Сучасний мегаполіс перебуває під тимчасовою окупацією РФ із 2014 року. «Рускій мір» приніс у раніше яскраве й розвинене місто економічний та соціальний занепад, репресії проти тих, хто, попри все, береже українську ідентичність. А ще країна-агресор роками монотонно й уперто створювала міф, мовляв, Росія там була й буде завжди.
Продовжуємо серію текстів про міста, які росіяни хочуть присвоїти, стерши їхню українську ідентичність, і розвіюємо кремлівські міфи про ці населені пункти. У першому дописі про Донецьк коротко розповідаємо історію його формування й розвитку.
Доскіфські кургани та залишки катакомб, атрибути язичницьких обрядів, прикраси, глиняний посуд, зброя та знаряддя праці, кремнієвий ніж — усе це археологічні знахідки з території Донеччини. Науковці вважають, що перші люди тут з’явилися приблизно 5–5,5 тисяч років тому й мали досить розвинені побут і культуру.
На території сучасного Донецька протягом XV–XVIII століть стояли козацькі хутори, а також поселення різних релігійних груп. Стрімкий розвиток майбутнього міста зумовили поклади вугілля та залізної руди: на початку ХІХ століття там почали створювати дрібні шахти, а вже 1869 року британський бізнесмен Джон Юз побудував металургійний завод. Навколо підприємства й заснували село Юзівка, з якого згодом розвинулося місто Донецьк.
За словами історика Ярослава Грицака, туди приїжджали працювати кваліфіковані робітники з віддалених європейських територій, а також євреї та селяни із сусідніх губерній. Пізніше Донецьк навіть називали містом ста національностей. Серед власників різних виробництв переважали саме іноземці, а не росіяни, тому Юзівка була тісніше пов’язана із Західною Європою, ніж із Російською імперією.
Продовження читайте в лонгріді на сайті: ukrainer.net/donetsk-misto-sprotyvu
Білопілля на Сумщині знов під обстрілами росіян. Обстріл міста тривав з 12:35 до 12:39, російські військові били з артилерії. 4 снаряди вибухнули у центрі міста і ще 3 — на околицях. Один з ворожих снярядів поцілив у частину ДСНС.
Станом на 15:00 відомо про двох загиблих жінок внаслідок обстрілу. Щонайменше 10 людей поранені. Двоє людей похилого віку у важкому стані, вони доставлені до сумської лікарні.
Серед загиблих - волонтерка місцевого центру. Вона разом зі своєю колегою сиділи на лавці в парку в момент обстрілу. Також загинула ще одна місцева. Біля її тіла - сумка із продуктами. Ймовірно, жінка поверталася з магазину з покупками.
Так виглядає війна...
Росіяни вкрали у запорізьких аграріїв понад мільйон тонн вирощеного врожаю, вивезли техніку, спалили ангари та зруйнували елеватори. Тепер ще й мінують і палять поля. Про реалії сільського господарства на Запоріжжі за посиланням.
Flowers of summer.
З 24 лютого 2022 усі пункти пропуску з росії до України - офіційно закриті. Але кордон наразі перетнути можна і це абсолютно законно. Така можливість є у українців, які від'їжджають зі сторони росії в рамках заходів з повернення громадян.
Хто повертається додому? Як це все відбувається? Хто та як зустрічає на нашій стороні? Куди та на яких умовах українці потрапляють додому? Відповіді у сюжеті.
Ian Valietov
21 хв ·
Россия бросилась уничтожать портовую инфраструктуру Украины. Элеваторы, портовые сооружения, оборудование и т.д.
Понятно, что украинские порты во время войны не использовались в военных целях, бьют по торговле зерном и маслом.
Если у кого-то из наших зарубежных партнеров еще были сомнения по поводу того, что представляет из себя РФ в моральном аспекте, добро пожаловать в реальность.
Вчера имел возможность беседовать с одним молодым талантливым юношей.
- Я, наверное, недостаточно патриотичен, - сказал он. - Я не могу испытывать ненависть ко всем россиянам.
У меня тоже остались в РФ друзья, к которым я испытываю добрые чувства. Но, к счастью, они не ассоциируют себя с нынешней генерацией российского народа, а большинство из них покинуло Россию после того, как началась война.
Повторю прописную истину: народы заслуживают своих правителей.
Нас убивает не лично Путин, Шойгу или Патрушев с Герасимовым. Нас убивают простые россияне. Электорат Путина. Его счастливые избиратели.
Они из разных социальных слоев, но в данном случае это не играет никакой роли.
Они разных национальностей, но это тоже к делу не относится.
Они говорят на разных языках, молятся по-разному, живут в тысячах километрах друг от друга...
Все они оболванены пропагандой? Все они безвинно брошены в мясорубку имперской властью?
Их заставляли стрелять в затылок связанным людям в Буче? Те, кто вчера бил по элеваторам в Ильичевске, делали это под угрозой насилия?
Вы серьёзно?
После Второй мировой немцы рассказывали, что ничего не знали, что их мальчики просто выполняли приказ, что они никогда не поддерживали Гитлера. Бьюсь о заклад, после того, как русско-украинская война закончится победой антипутинской коалиции, мы услышим такой же плач Ярославны, от Москвы - до самых до окраин, с южных гор - до северных морей!
Мы не знали! Мы не представляли! Мы никогда не поддерживали! Нас обманули!
Это будет ложью.
Невозможно жить в современном мире и не получать информации. Если ты хочешь, конечно, ее получать. Если ты хочешь думать. Если ты не бездумный баран в стаде, которое гонят на убой.
В нынешнем мире нет способа спрятать информацию от тех, кто хочет разобраться с ситуации.
Невозможно не знать, не слышать и не поддерживать.
Если ты молчишь и соглашаешься, значит, ты поддерживаешь.
Талантливый юноша не прав в своем определении недостаточного патриотизма. Нельзя ненавидеть людей только за паспорт. А за разрушенные города и села? Заминированные поля и леса? За тысячи убитых мирных и детей? За поддержку войны? За поддержку власти убийц и воров? Можно? Или нельзя?
Если отряд убийц стоит по ту страну границы в Белгородско области - мы их не ненавидим? А если они убивают в Харьковской и Сумской? Меняем подход?
А тех, кто из Севастополя пускают Калибры по Одессе? А тех, кто радуются пускам с набережных?
Ненависть - не конструктивное чувство, пока она не становится холодной и твердой, как конструкционная сталь. Ненависть - это всегда глубоко личное. Это прививка от будущих ошибок - очень важно ничего не забыть и не повторить.
Россия будет наносить нам максимальный ущерб. Ее задача уничтожить нашу промышленность, энергетику, порты - инфраструктуру, дающую нам возможность жить и развиваться. Даже если они проиграют, а они проиграют войну, ущерб будет колоссальный и я не надеялся бы на контрибуции. Их, скорее всего, не будет.
За то время, что РФ будет зализывать раны, нам предстоит построить с помощью партнеров новую военную промышленность, армию. Иначе мы каждый раз будем нести огромные инфраструктурные и человеческие потери.
Эта война на выживание. Она надолго. И она вовсе не о НАТО, денацификации и языковом вопросе.
Это имперская захватническая война, в которой ничьи не будет.
Ее не закончить переговорами.
Велике журналістське розслідування The Telegraph. З вересня 2022 року близько 2150 українських дітей віком від шести років було вивезено щонайменше до чотирьох таборів у Білорусі, а до осені цього року їх кількість досягне 3000. Докази, що пов’язують ці злочини з Лукашенком та іншими білоруськими посадовцями, були подані до Міжнародного кримінального суду (ICC).