Селище міського типу Антонівка знаходиться на березі Дніпра за 7 км від Херсона. До повномасштабного вторгнення тут жило понад 13 тисяч мешканців. Зараз залишилося близько 5 тисяч. Після деокупації Херсона селище перебуває під постійними обстрілами: через ріку розташовані ворожі позиції. В Антонівці пошкоджена більша частина житлового фонду. Найбільш постраждали будинки, розташовані на першій лінії від Дніпра. Повний репортаж з Антонівки за посиланням.
«Вперше в Україні фламінго (з латинського «фламма» — полум'я) в кількості 570 дорослих птахів у воєнний час 2023 року вирішили прожити з весни до осені на Тузлівських лиманах і привести малят. Раніше, у 2017 році, вони вперше в Україні намагалися сформувати колонію у Херсонської області на озері Чурюк неподалік від Криму, але вивели всього 3-х пташенят і доля їх невідома», — пише Русєв.
Вперше птахи-«розвідники» великою зграєю з'явилися на Тузловських лиманах у 2021 році. Після окупації Херсонщини, птахи покинули захоплені території. У 2022-му на основних колоніях фламінго на озері Туз у Туреччині загинуло багато пташенят і дорослих птахів.
Вже у квітні цього року птахи з'явилися в нацпарку на Одещині, а в травні одразу вибрали місце для гніздування на узбережжі лиману Бурнас біля села Базар'янка.
Але там гніздування було невдалим: постійно з'являлися дітлахи, вночі браконьєри, багато свійських собак — все це, попри збудовані птахами 270 гнізд, змусило залишити небезпечну локацію.
В кінці червня фламінго загніздилися в дуже цікавому місці нацпарку — на межі великих Тузлівських лиманів Шагани та Алібей.
« Це великий успіх -«тузлівські» фламінго під час війни вивели 192 пташенят. До речі, серед дорослих є птахи з кольоровими кільцями з Франції, Туреччини та Іспанії. Сподіваємось що після Перемоги багато українців зможуть приїхати у нацпарк у гості й подивитися на диво природи — рожеві фламінго», — додає вчений.
Часів Яр — наступна фортеця після Бахмута. Між населеними пунктами всього 5 км, тому прильоти там постійно. У місті майже не лишилось місцевих. «Український Свідок» поспілкувався з оборонцями, які стримують ворога на околицях Бахмуту, а також із цивільними, які не виїхали — здебільшого, це - люди пенсійного віку.
Наскільки тут небезпечно?
В яких умовах живуть цивільні?
Чому не виїжджають?
Що таке «активна фаза оборони»?
Перемога України — це гра в довгу?
Чому військові на фронті воліють не думати про цивільне життя? -
Що змінилось на цьому напрямку після виведення підрозділів «Вагнера»?
У лютому 2022 року Ігор Волобуєв обіймав посаду віцепрезидента "Газпромбанку". Після початку повномасштабного вторгнення він вирішив виїхати з Москви, де прожив понад 30 років, та повернутися в Україну, де народився. Ігор Волобуєв вступив до лав ЗСУ і вже багато місяців воює. Він був тяжко поранений, але після одужання знову повернувся на передову. В інтерв'ю DW Ігор Волобуєв розповів про свою участь у бойових діях, ставлення українців до себе і війну "після Путіна".
Як живе Олександрівка Великописарівської громади, що знаходиться на самісінькому кордоні з росією, та що думають її мешканці про свого сусіда. Репортаж з села на "нулі".
Російські окупанти крадуть жіночу білизну з домівок, а в Європі досі вірять у загадкову “рускую душу”, розповіла у програмі “Мій формат” арт-оглядачка Лєна Чиченіна. Так, це була її білизна й квартира, і то була окупація Бучі, в якій вона жила два тижні. Пройшлися містом й згадали ті події. ЗСУ деокупували Бучу 31 березня 2022.
А про культуру з Чиченіною можна розмовляти годинами. Зокрема, говорили, як впливає штучний інтелект, оскільки він дедалі більше вплітається в повсякдення людства.
Ну, ознаки культури ворога залишити поза увагою не можна було, а особливості української – поготів. Вийшла така важлива вижимка про культурне середовище, де московити завжди прагнули домінувати, роздували фейковий образ свого “вєлічія”, й одночасно лишали за собою струмки невинної крові.
Бійці 1-го та 2-го батальйонів 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов» під час штурмів ворожих позицій взяли в полон 4-ох військовослужбовців армії РФ. Серед полонених: командир відділення 228-го мотострілецького полку, бійці рядового складу, а також представники підрозділу «Шторм-Z». Пораненим військовополоненим була надана необхідна медична допомога, забезпечені належні умови утримання, а також в подальшому вони були передані відповідним службам, поповнивши обмінний фонд.
Повномасштабне російське вторгнення зачепило кожну українську сім’ю і кожну жінку зокрема. Одні були змушені евакуюватися, щоб уберегти життя своїх дітей. Інші, попри обстріли, вирішили залишатися й волонтерити, щоб допомагати тим, хто цього найбільше потребує. А були й жінки, які вперше мобілізувалися, долучилися до добробатів або вирішили повернутися до військової справи, хоча не думали, що це станеться. У цьому відео ділимося історіями п’ятьох українок, які в різний спосіб взялися допомагати Україні в боротьбі проти окупантів: снайперку 72 ОМБр Ірину, яка попросила депортувати її з Балі, щоб воювати за Україну; аеророзвідницю Марію Берлінську, завдяки якій українки змогли обіймати більше посад в армії; військовослужбовицю й волонтерку Юлію «Тайру» Паєвську, яка пережила російський полон і тепер допомагає родинам полонених захисників; бойову медикиню Марію Назарову, яка три дні скуповувала в США спорядження для військовослужбовців, і волонтерку Яну Білецьку, яка організувала доставку міжнародної гуманітарної допомоги для громад Харкова й населених пунктів довкола нього.
Буковинський розвідник Конан дав Медіа агентству АСС ексклюзивне інтерв'ю. Боєць підрозділу «Артан» Головного управління розвідки Міноборони під час спеціальної операції в акваторії Чорного моря, опинився за бортом свого бойового катера. Того вечора команду бійців почав обстрілювати ворожий СУ-24. Конан провів у відкритому морі 14 годин та проплив 20 кілометрів. Про мужність буковинця та історію його порятунку читайте в матеріалі на сайті Медіа агентства АСС https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/14-godin-u-vidkritomu-mori-istoriya-bukovinskogo-rozvidnika-pid-chas-specoperaciyi-u-chornomu-mori-97039
Музей історії міста Києва та військовослужбовці Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ презентували виставку світлин “В сталевих грозах”. Військові бригади втілили у життя історичний фотопроєкт — унікальні архівні фото українських борців Армії УНР й стрільці УПА отримали своє сучасне втілення.
Продовження бойової операції бійців Третьої штурмової бригади зі звільнення населеного пункту Андріївка Донецької області. Відеокадри з GoPro-камер бійців 2-го штурмового батальйону.
Після того, як напередодні були взяті перші будівлі селища, штурмовики почали просуватись вглиб населеного пункту та зачищати підвали зруйнованих споруд, знищуючи окупантів з 72 омсбр рф. На руїнах Андріївки бійці 3 ОШБр ведуть ближні стрілецькі бої, коли противник знаходиться “у домі навпроти”, та йдуть вперед, виконуючи поставлену задачу, в умовах постійних артилерійських обстрілів.
Штурм та зачистка триває весь день. Коли сонце майже ховається за горизонтом, бійці роблять паузу, підбиваючи перші підсумки денних боїв та готуються рухатись далі.
Масове вбивство на Житомирській трасі: мапа, хронологія та розслідування російського злочину. Посилання на повний текст.
Дмитрівка — невелике село лише за кілька кілометрів на північ від Житомирської траси навпроти села Мила. Тут облаштовано звалище автомобілів, які росіяни розстріляли та спалили під час облоги Києва. Одне з десятків звалищ на Київщині. Після деокупації в Дмитрівку стягнули орієнтовно пів сотні машин.
Для російських військових убита чи поранена цивільна людина — не окремий всесвіт, а лише зайвий клопіт. З особливою ясністю це розумієш на звалищі автомобілів у Дмитрівці: вщент випалені, постріляні, переїхані важкою технікою каркаси вкритих іржею машин. На всіх скелетах техніки видно безліч отворів, на деяких отворах висять цифри 50, 51, 52… Кількість влучань з різної зброї. Кількість влучань у чоловіків, жінок і дітей.
Де-не-де то на дисках коліс, то на багажниках, то на кермі сюрреалістично вилискують припилені й затягнуті павутинням недопалки автомобільних знаків: Volkswagen, Kia, Mitsubishi, Toyota… Але російський знак тут є на абсолютно всіх машинах: чи буквально — намальованою літерою V, чи метафорично — в отворах від куль та у запеченій на сидіннях крові українців.
І в бентежному попелі, у якому пам’ять про замучених страшною смертю людей досі присутня фізично.
Вони змінюють хід війни і завдають росії збитків на сотні мільйонів доларів! ✈️ FPV-дрони стали яскравим маркером російсько-української війни, який відрізняє її від усіх інших. ☝️Недарма наше протистояння з росією на полі бою вже давно охрестили "війною дронів", і це відео лише підкріпить тезу про значення "пташок" у цій історичній битві.
Людмил Черниш з перших днів повномасштабного вторгнення взяла власне авто і стала волонтерити. Спочатку організувала харчування захисникам, які облаштовували блокпости, а потім стала до лав 117 бригади територіальної оборони.
1 д. ·
Реалії херсонської осені
Олександр Корняков / Вгору
Одеса, район порту. До та після приходу "руського міра".
Цикл "Людина на війні". Андрій ПІДЛІСНИЙ про війну, політику, страх, гумор, ставлення місцевих та переоцінку цінностей.
Одеса. Морвокзал.
Селище міського типу Антонівка знаходиться на березі Дніпра за 7 км від Херсона. До повномасштабного вторгнення тут жило понад 13 тисяч мешканців. Зараз залишилося близько 5 тисяч. Після деокупації Херсона селище перебуває під постійними обстрілами: через ріку розташовані ворожі позиції. В Антонівці пошкоджена більша частина житлового фонду. Найбільш постраждали будинки, розташовані на першій лінії від Дніпра. Повний репортаж з Антонівки за посиланням.
Медіаплатформа "Вгору"
19 вересня о 09:34 ·
У Херсоні художник з Нової Каховки створив мурал на укритті “Кавуновий камуфляж”
Максим Кільдеров
Народження дива: в нацпарку на Одещині вперше в Україні вилупилися сотні пташенят рожевих фламінго
Майже дві сотні пташенят рожевих фламінго вилупилися в нацпарку «Тузловські лимани».
На вихідних малечу окільцювали, аби орнітологи з різних країн могли спостерігати за їх міграцією, повідомив доктор біологічних наук Іван Русєв.https://dumskaya.net/news/rozhdenie-chuda-v-natcparke-v-odesskoy-oblasti-v/ua/?fbclid=IwAR2fb1ybfh6h1PHv9YWM39tbkeyusOfP9Fpdxm3NDkcuBftfNNeIEqosn6I
«Вперше в Україні фламінго (з латинського «фламма» — полум'я) в кількості 570 дорослих птахів у воєнний час 2023 року вирішили прожити з весни до осені на Тузлівських лиманах і привести малят. Раніше, у 2017 році, вони вперше в Україні намагалися сформувати колонію у Херсонської області на озері Чурюк неподалік від Криму, але вивели всього 3-х пташенят і доля їх невідома», — пише Русєв.
Вперше птахи-«розвідники» великою зграєю з'явилися на Тузловських лиманах у 2021 році. Після окупації Херсонщини, птахи покинули захоплені території. У 2022-му на основних колоніях фламінго на озері Туз у Туреччині загинуло багато пташенят і дорослих птахів.
Вже у квітні цього року птахи з'явилися в нацпарку на Одещині, а в травні одразу вибрали місце для гніздування на узбережжі лиману Бурнас біля села Базар'янка.
Але там гніздування було невдалим: постійно з'являлися дітлахи, вночі браконьєри, багато свійських собак — все це, попри збудовані птахами 270 гнізд, змусило залишити небезпечну локацію.
В кінці червня фламінго загніздилися в дуже цікавому місці нацпарку — на межі великих Тузлівських лиманів Шагани та Алібей.
« Це великий успіх -«тузлівські» фламінго під час війни вивели 192 пташенят. До речі, серед дорослих є птахи з кольоровими кільцями з Франції, Туреччини та Іспанії. Сподіваємось що після Перемоги багато українців зможуть приїхати у нацпарк у гості й подивитися на диво природи — рожеві фламінго», — додає вчений.
Часів Яр — наступна фортеця після Бахмута. Між населеними пунктами всього 5 км, тому прильоти там постійно. У місті майже не лишилось місцевих. «Український Свідок» поспілкувався з оборонцями, які стримують ворога на околицях Бахмуту, а також із цивільними, які не виїхали — здебільшого, це - люди пенсійного віку.
Наскільки тут небезпечно?
В яких умовах живуть цивільні?
Чому не виїжджають?
Що таке «активна фаза оборони»?
Перемога України — це гра в довгу?
Чому військові на фронті воліють не думати про цивільне життя? -
Що змінилось на цьому напрямку після виведення підрозділів «Вагнера»?
Що бентежить артилеристів?
Від ресторатора до піхотинця. Як тільки почалося повномасштабне вторгнення, Оленка два місяці волонтерила в Києві з думками, що її місце – на фронті.
Як живе Олександрівка Великописарівської громади, що знаходиться на самісінькому кордоні з росією, та що думають її мешканці про свого сусіда. Репортаж з села на "нулі".
Російські окупанти крадуть жіночу білизну з домівок, а в Європі досі вірять у загадкову “рускую душу”, розповіла у програмі “Мій формат” арт-оглядачка Лєна Чиченіна. Так, це була її білизна й квартира, і то була окупація Бучі, в якій вона жила два тижні. Пройшлися містом й згадали ті події. ЗСУ деокупували Бучу 31 березня 2022.
А про культуру з Чиченіною можна розмовляти годинами. Зокрема, говорили, як впливає штучний інтелект, оскільки він дедалі більше вплітається в повсякдення людства.
Ну, ознаки культури ворога залишити поза увагою не можна було, а особливості української – поготів. Вийшла така важлива вижимка про культурне середовище, де московити завжди прагнули домінувати, роздували фейковий образ свого “вєлічія”, й одночасно лишали за собою струмки невинної крові.
Музей історії міста Києва та військовослужбовці Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ презентували виставку світлин “В сталевих грозах”. Військові бригади втілили у життя історичний фотопроєкт — унікальні архівні фото українських борців Армії УНР й стрільці УПА отримали своє сучасне втілення.
Продовження бойової операції бійців Третьої штурмової бригади зі звільнення населеного пункту Андріївка Донецької області. Відеокадри з GoPro-камер бійців 2-го штурмового батальйону.
Після того, як напередодні були взяті перші будівлі селища, штурмовики почали просуватись вглиб населеного пункту та зачищати підвали зруйнованих споруд, знищуючи окупантів з 72 омсбр рф. На руїнах Андріївки бійці 3 ОШБр ведуть ближні стрілецькі бої, коли противник знаходиться “у домі навпроти”, та йдуть вперед, виконуючи поставлену задачу, в умовах постійних артилерійських обстрілів.
Штурм та зачистка триває весь день. Коли сонце майже ховається за горизонтом, бійці роблять паузу, підбиваючи перші підсумки денних боїв та готуються рухатись далі.
Масове вбивство на Житомирській трасі: мапа, хронологія та розслідування російського злочину. Посилання на повний текст.
Дмитрівка — невелике село лише за кілька кілометрів на північ від Житомирської траси навпроти села Мила. Тут облаштовано звалище автомобілів, які росіяни розстріляли та спалили під час облоги Києва. Одне з десятків звалищ на Київщині. Після деокупації в Дмитрівку стягнули орієнтовно пів сотні машин.
Для російських військових убита чи поранена цивільна людина — не окремий всесвіт, а лише зайвий клопіт. З особливою ясністю це розумієш на звалищі автомобілів у Дмитрівці: вщент випалені, постріляні, переїхані важкою технікою каркаси вкритих іржею машин. На всіх скелетах техніки видно безліч отворів, на деяких отворах висять цифри 50, 51, 52… Кількість влучань з різної зброї. Кількість влучань у чоловіків, жінок і дітей.
Де-не-де то на дисках коліс, то на багажниках, то на кермі сюрреалістично вилискують припилені й затягнуті павутинням недопалки автомобільних знаків: Volkswagen, Kia, Mitsubishi, Toyota… Але російський знак тут є на абсолютно всіх машинах: чи буквально — намальованою літерою V, чи метафорично — в отворах від куль та у запеченій на сидіннях крові українців.
І в бентежному попелі, у якому пам’ять про замучених страшною смертю людей досі присутня фізично.
Моторошні історії російських катувань в Херсоні під час окупації від журналістів SkyNews.
Людмил Черниш з перших днів повномасштабного вторгнення взяла власне авто і стала волонтерити. Спочатку організувала харчування захисникам, які облаштовували блокпости, а потім стала до лав 117 бригади територіальної оборони.