Скільки насправді триває російсько-українська війна — і чому відповідь "з 24 лютого 2022" є неповною? У цьому відео розкладаємо по поличках, як Москва століттями привласнювала назву Русі, переписувала походження «російської державності» й підміняла історію політичним міфом про «спільну колиску». Пояснюємо, звідки береться імперська претензія на Київ — і чому вона історично хибна.
Щоденні російські обстріли. Херсонці живуть під атаками армії РФ з 2022 року. Російські військові застосовують по території міста та громади фактично увесь наявний у них арсенал озброєння: артилерія, реактивні системи залпового вогню, авіація. Крім того, фіксуються ракетні удари та атаки безпілотниками, розповів Суспільному начальник відділу комунікацій ГУ Нацполіції у Херсонській області Андрій Кований. Як змінився Херсон за роки повномасштабної війни, в яких умовах живуть і працюють містяни, дізнавалась Яна Самко.
Поговоримо про те, як “перемоги на папері” інколи стають реальним фактором впливу у війні. Як функціонує когнітивна війна, і чому досі Кремль продукує відверту брехню у світ, яку наче легко ж спростувати та перевірити, особливо коли західні суспільства оголосили "хрестовий похід" проти дезінформації.
Розберемо, як системно створюється рамка неминучої поразки України, як вона функціонує і підживлюється.
І головне — яку рамку потрібно створювати Україні? Як артикулювати власну візію перемоги, демонструвати слабкості Кремля та формувати образ країни, яка не приречена, а здатна змінювати баланс сил?
Представляємо вашій увазі документальний фільм «Очима військових. 24 лютого 2022». Його створила творча група відділення комунікацій 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
Стрічка побудована з тематичних розділів: про мить, коли все змінилося, роботу й буденність під час війни, самоорганізацію українців, рішення залишатися чи виїжджати, втрату дому, виживання й окупацію, шлях добровольців і військових, які зустріли вторгнення вже в строю, жінок на війні та слова героїв про надію.
Фільм – сукупність уривків із інтерв’ю бійців бригади, які відділення комунікацій записувало протягом 2025 року. Кожен боєць передає свій особистісний досвід і відповідає на питання, зокрема: «Що ви робили у перший день вторгнення?», «Як ви потрапили до війська?».
Морпіх із Бердянська Артур Шкеул підписав контракт у 2016-му і ще до 2022-го мав досвід боїв на Донбасі. Його брат Владислав служив разом із ним. У квітні 2022-го Артур і Владислав разом із іншими побратимами потрапили в полон у селі Мирне під Маріуполем. Там їх розділили — Владислава тримали на Луганщині, а Артура відправили до росії. Зустрілися вони лише через 40 місяців, у літаку, в день звільнення з полону — 14 серпня 2025 року.
«Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!
Як мало, виявляється, треба для щастя.
Наприклад, витягнутий зі сміття пластиковий стаканчик. Куди можна набрати води із туалету. Ви знаєте, що склянка це цінність? Коли ти в шкарпетках на вулиці та хочеш пити. Стаканчик ти носиш із собою. Скарб.
Або тарілка каші. З ложкою. 2/3 порції чоловікові, він втратив багато крові, третину собі. Це на день. Тарілка та ложечка – цінність. Але тарілка швидко ламається. Вона одноразова.
Стілець у коридорі, на всіх протягах – це цінність. Тому що інший варіант – лава на вулиці. А ти тільки в шкарпетках. Але зі стаканчиком. Тому стілець – це трон.
Три кілометри в гору після контузії - це корисно. Ходити це корисно. І треба. Там ловить дві палички зв'язку. Надіслати смс синові – це диво. А далі....
А далі — велика машина інтернету. Закрутилася. Литва. Білорусь. Україна. Усе. Знаєте, вивезти лежачого хворого звичайною легковою «городами» туди, де є зв'язок і світло - це подвиг. Знайти для цього двох відважних дівчат - другий подвиг.
Знаєте...
Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!
Мені принесли чоботи. Знаєте, це таке ж диво, як стаканчик зі смітника. Це – цінність. Це величезна величезна цінність.
У мене є три пляшки води. Ну, було три. Одну віддала тим, кого доставлено зараз. Але дві пляшки води... Хіба таке буває?
Ми маємо чай. У термосі.
Я змогла вимити голову. 24 дні немита голова, опудало. Опудало зі стаканчиком у кишені. А поруч у кишені уламок з балки мого даху. І з моєї голови теж.
...якщо одного разу з вами почнуть розмову про цінності, розкажіть їм про пластиковий стаканчик зі сміття».
Ще до 2014 року в підручниках з історії України був термін «велика вітчизняна війна», який врешті замінили на «німецько-радянська». В радянській і потім українській школі вчителі історії розповідали про найтривалішу і найкривавішу війну XX століття на території колишнього СРСР, зокрема й України. Так звана «велика вітчизняна» тривала майже чотири роки.
Відлік повномасштабної російсько-української війни пішов уже на п'ятий рік. Щоб провести аналогії hromadske поїхало в місто Ізюм на Харківщині. Що в 1942-1943 роках, що зараз місто стало ареною страшних боїв. Що тоді, що у 2022-му місто перебувало під окупацією. І часто спогади пережитого жаху в людей схожі.
Дивіться репортаж Мар'яни Пєцух та Владислава Сафронова про повторне наближення фронту на Ізюм, спогади ізюмців про Другу світову та сучасну війну, і чому росіян називають «німцями».
Росія продовжує завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі Одещини. Через пошкодження підстанцій та об’єктів енергомереж частина міста та області протягом кількох днів залишалася без електропостачання.
В окремих будинках температура в квартирах опускалася до +9°C. Без світла немає і тепла, не працюють ліфти, люди не можуть зарядити телефони та живити медичні прилади.
У цьому матеріалі люди розповіли, як виживають у багатоповерхівках без електрики та як лікують дітей інгаляторами від зарядних станцій. Деталі — у відео.
«КРИМ» — ТРЕК ПРО ПАМʼЯТЬ, ДІМ І ПОВЕРНЕННЯ | DJ GRIM, ANDRII BARMALII & КУЛЬТУРНІ СИЛИ
До 12 років спротиву окупації українського півострова DJ Grim, Andrii Barmalii та Культурні сили презентують музичну рефлексію «Крим» — історію про особисті спогади, втрату та впевненість у неминучості повернення. «Крим — це значно більше, ніж просто подорож. Це дім для цілого народу, місце сили та коріння. І ми обов’язково повернемося», — говорить DJ Grim. Слова до пісні належать 18-річному Артему Звенигородському — представнику покоління, яке ще пам’ятає півострів вільним. Тут пам’ять звучить через деталі: знайоме оголошення про посадку на поїзд «Київ — Сімферополь», шум моря, крик чайок і сміх дітей. Кліп фіксує момент, коли ностальгія переростає у внутрішню силу й віру у спільне майбутнє. Це про дім, який тимчасово недосяжний, але ніколи не втрачений.
Продовжується російський терор у прикордонних областях. Вчора російські безпілотники атакували будівлю старостату та агропідприємство в селі Усок Ямпільської громади. Під завалами загинули дві жінки, ще одна була госпіталізована з важкими пораненнями.
Це історія про українських в’язнів російських катівень у Вишневому. Тих, хто пережив тортури та полон, тих, кого росіяни розстріляли, і тих, хто дивом вижив. В лютому-березні 2022 року у селі за 30 кілометрів від Чернігова був передовий пункт управління групи військ «Центр», які наступали на Київ. За даними розслідувачів воєнних злочинів, у двох катівнях в селі насильно утримували більше сотні українських військових і цивільних. Їх сюди звозили з усієї Чернігівщини. Ті, хто пройшов російські катівні у Вишневому, згадували про російського командира із позивним «Закон», який керував допитами та віддавав накази на розстріл. Команда Суспільного прагнула розшукати «Закона» і поговорити з ним. І нам це вдалося.
До 2022 року Олександр Сонін працював автомаляром за кордоном. Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся до Сум — і тепер рятує людей в складі ДСНС України.
Молодшого лейтенанта Андрія Іщенка, заступника командира батальйону бригади «Хартія» на псевдо «Гром», називають одним із головних героїв операції зі звільнення Куп'янська. Саме його підрозділ повів штурмові групи у ліс, в якому був сформований оборонний район російських військ.
Групи під командуванням молодшого лейтенанта Іщенка повністю зачистили територію, знищивши близько роти особового складу противника. «Гром» отримав поранення вже під час свого виходу – ледь не втратив ногу. Зараз він завершує реабілітацію і повертається назад у свій підрозділ.
Розвозять пенсії та соціальні виплати, забирають посилки і торгують продуктами — і все це під російськими дронами та авіабомбами.
Так нині працюють пересувні поштові відділення у прифронтових громадах Запорізької області. Керівниця одного з них, Маргарита Виноградова, розповідає: лише за останній місяць через війну вона втратила один зі своїх маршрутів, а разом із ним — людей, які там залишалися.
Росія воює проти України не лише за допомогою ракет та дронів, а й за допомогою брехні. Століттями імперські правителі підміняли факти вигаданою "історією", щоб заперечувати існування націй та виправдовувати захоплення чужих земель. Проте нищення росіянами української культури спричинило в Україні зворотний результат. Історія боротьби кримських татар також сповнена драматизму.
З автомата збив російський «Суперкам», який летів на висоті 800 метрів, БПЛА «Молнія» та понад два десятки FPV-дронів. І це — за два тижні на Костянтинівському напрямку. Влучно стріляти, каже боєць бригади «Помста» на псевдо «Дід», навчився на строковій службі понад 40 років тому. Зараз «Дід» використовує свої вміння проти росіян.
Скільки насправді триває російсько-українська війна — і чому відповідь "з 24 лютого 2022" є неповною? У цьому відео розкладаємо по поличках, як Москва століттями привласнювала назву Русі, переписувала походження «російської державності» й підміняла історію політичним міфом про «спільну колиску». Пояснюємо, звідки береться імперська претензія на Київ — і чому вона історично хибна.
Щоденні російські обстріли. Херсонці живуть під атаками армії РФ з 2022 року. Російські військові застосовують по території міста та громади фактично увесь наявний у них арсенал озброєння: артилерія, реактивні системи залпового вогню, авіація. Крім того, фіксуються ракетні удари та атаки безпілотниками, розповів Суспільному начальник відділу комунікацій ГУ Нацполіції у Херсонській області Андрій Кований. Як змінився Херсон за роки повномасштабної війни, в яких умовах живуть і працюють містяни, дізнавалась Яна Самко.
Поговоримо про те, як “перемоги на папері” інколи стають реальним фактором впливу у війні. Як функціонує когнітивна війна, і чому досі Кремль продукує відверту брехню у світ, яку наче легко ж спростувати та перевірити, особливо коли західні суспільства оголосили "хрестовий похід" проти дезінформації.
Розберемо, як системно створюється рамка неминучої поразки України, як вона функціонує і підживлюється.
І головне — яку рамку потрібно створювати Україні? Як артикулювати власну візію перемоги, демонструвати слабкості Кремля та формувати образ країни, яка не приречена, а здатна змінювати баланс сил?
В ніч проти 26 лютого росіяни знову масовано атакували Запоріжжя. У місті пошкоджені декілька будинків, торговельні центрі, автівки, виникли пожежі.
Представляємо вашій увазі документальний фільм «Очима військових. 24 лютого 2022». Його створила творча група відділення комунікацій 23-ї окремої механізованої бригади 20 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
Стрічка побудована з тематичних розділів: про мить, коли все змінилося, роботу й буденність під час війни, самоорганізацію українців, рішення залишатися чи виїжджати, втрату дому, виживання й окупацію, шлях добровольців і військових, які зустріли вторгнення вже в строю, жінок на війні та слова героїв про надію.
Фільм – сукупність уривків із інтерв’ю бійців бригади, які відділення комунікацій записувало протягом 2025 року. Кожен боєць передає свій особистісний досвід і відповідає на питання, зокрема: «Що ви робили у перший день вторгнення?», «Як ви потрапили до війська?».
Морпіх із Бердянська Артур Шкеул підписав контракт у 2016-му і ще до 2022-го мав досвід боїв на Донбасі. Його брат Владислав служив разом із ним. У квітні 2022-го Артур і Владислав разом із іншими побратимами потрапили в полон у селі Мирне під Маріуполем. Там їх розділили — Владислава тримали на Луганщині, а Артура відправили до росії. Зустрілися вони лише через 40 місяців, у літаку, в день звільнення з полону — 14 серпня 2025 року.
Світлана Самарська
5 дн. ·
«Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!
Як мало, виявляється, треба для щастя.
Наприклад, витягнутий зі сміття пластиковий стаканчик. Куди можна набрати води із туалету. Ви знаєте, що склянка це цінність? Коли ти в шкарпетках на вулиці та хочеш пити. Стаканчик ти носиш із собою. Скарб.
Або тарілка каші. З ложкою. 2/3 порції чоловікові, він втратив багато крові, третину собі. Це на день. Тарілка та ложечка – цінність. Але тарілка швидко ламається. Вона одноразова.
Стілець у коридорі, на всіх протягах – це цінність. Тому що інший варіант – лава на вулиці. А ти тільки в шкарпетках. Але зі стаканчиком. Тому стілець – це трон.
Три кілометри в гору після контузії - це корисно. Ходити це корисно. І треба. Там ловить дві палички зв'язку. Надіслати смс синові – це диво. А далі....
А далі — велика машина інтернету. Закрутилася. Литва. Білорусь. Україна. Усе. Знаєте, вивезти лежачого хворого звичайною легковою «городами» туди, де є зв'язок і світло - це подвиг. Знайти для цього двох відважних дівчат - другий подвиг.
Знаєте...
Сьогодні ми поїли. Ми поїли, розумієте? Ми поїли!
Мені принесли чоботи. Знаєте, це таке ж диво, як стаканчик зі смітника. Це – цінність. Це величезна величезна цінність.
У мене є три пляшки води. Ну, було три. Одну віддала тим, кого доставлено зараз. Але дві пляшки води... Хіба таке буває?
Ми маємо чай. У термосі.
Я змогла вимити голову. 24 дні немита голова, опудало. Опудало зі стаканчиком у кишені. А поруч у кишені уламок з балки мого даху. І з моєї голови теж.
...якщо одного разу з вами почнуть розмову про цінності, розкажіть їм про пластиковий стаканчик зі сміття».
(с) Наталя Спесівцева, жителька Маріуполя,
24 березня 2022 року.
Суми: росія завдавла ударів по готелю – під час ліквідації пожежі відбулася повторна атака
Ще до 2014 року в підручниках з історії України був термін «велика вітчизняна війна», який врешті замінили на «німецько-радянська». В радянській і потім українській школі вчителі історії розповідали про найтривалішу і найкривавішу війну XX століття на території колишнього СРСР, зокрема й України. Так звана «велика вітчизняна» тривала майже чотири роки.
Відлік повномасштабної російсько-української війни пішов уже на п'ятий рік. Щоб провести аналогії hromadske поїхало в місто Ізюм на Харківщині. Що в 1942-1943 роках, що зараз місто стало ареною страшних боїв. Що тоді, що у 2022-му місто перебувало під окупацією. І часто спогади пережитого жаху в людей схожі.
Дивіться репортаж Мар'яни Пєцух та Владислава Сафронова про повторне наближення фронту на Ізюм, спогади ізюмців про Другу світову та сучасну війну, і чому росіян називають «німцями».
Росія продовжує завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі Одещини. Через пошкодження підстанцій та об’єктів енергомереж частина міста та області протягом кількох днів залишалася без електропостачання.
В окремих будинках температура в квартирах опускалася до +9°C. Без світла немає і тепла, не працюють ліфти, люди не можуть зарядити телефони та живити медичні прилади.
У цьому матеріалі люди розповіли, як виживають у багатоповерхівках без електрики та як лікують дітей інгаляторами від зарядних станцій. Деталі — у відео.
Тривають бої за Куп’янськ. Репортаж з міста.
«КРИМ» — ТРЕК ПРО ПАМʼЯТЬ, ДІМ І ПОВЕРНЕННЯ | DJ GRIM, ANDRII BARMALII & КУЛЬТУРНІ СИЛИ
До 12 років спротиву окупації українського півострова DJ Grim, Andrii Barmalii та Культурні сили презентують музичну рефлексію «Крим» — історію про особисті спогади, втрату та впевненість у неминучості повернення. «Крим — це значно більше, ніж просто подорож. Це дім для цілого народу, місце сили та коріння. І ми обов’язково повернемося», — говорить DJ Grim. Слова до пісні належать 18-річному Артему Звенигородському — представнику покоління, яке ще пам’ятає півострів вільним. Тут пам’ять звучить через деталі: знайоме оголошення про посадку на поїзд «Київ — Сімферополь», шум моря, крик чайок і сміх дітей. Кліп фіксує момент, коли ностальгія переростає у внутрішню силу й віру у спільне майбутнє. Це про дім, який тимчасово недосяжний, але ніколи не втрачений.
Продовжується російський терор у прикордонних областях. Вчора російські безпілотники атакували будівлю старостату та агропідприємство в селі Усок Ямпільської громади. Під завалами загинули дві жінки, ще одна була госпіталізована з важкими пораненнями.
Це історія про українських в’язнів російських катівень у Вишневому. Тих, хто пережив тортури та полон, тих, кого росіяни розстріляли, і тих, хто дивом вижив. В лютому-березні 2022 року у селі за 30 кілометрів від Чернігова був передовий пункт управління групи військ «Центр», які наступали на Київ. За даними розслідувачів воєнних злочинів, у двох катівнях в селі насильно утримували більше сотні українських військових і цивільних. Їх сюди звозили з усієї Чернігівщини. Ті, хто пройшов російські катівні у Вишневому, згадували про російського командира із позивним «Закон», який керував допитами та віддавав накази на розстріл. Команда Суспільного прагнула розшукати «Закона» і поговорити з ним. І нам це вдалося.
До 2022 року Олександр Сонін працював автомаляром за кордоном. Після початку повномасштабного вторгнення він повернувся до Сум — і тепер рятує людей в складі ДСНС України.
Корабельний район Херсона, що постійно потерпає від російських обстрілів.
Молодшого лейтенанта Андрія Іщенка, заступника командира батальйону бригади «Хартія» на псевдо «Гром», називають одним із головних героїв операції зі звільнення Куп'янська. Саме його підрозділ повів штурмові групи у ліс, в якому був сформований оборонний район російських військ.
Групи під командуванням молодшого лейтенанта Іщенка повністю зачистили територію, знищивши близько роти особового складу противника. «Гром» отримав поранення вже під час свого виходу – ледь не втратив ногу. Зараз він завершує реабілітацію і повертається назад у свій підрозділ.
Розвозять пенсії та соціальні виплати, забирають посилки і торгують продуктами — і все це під російськими дронами та авіабомбами.
Так нині працюють пересувні поштові відділення у прифронтових громадах Запорізької області. Керівниця одного з них, Маргарита Виноградова, розповідає: лише за останній місяць через війну вона втратила один зі своїх маршрутів, а разом із ним — людей, які там залишалися.
Росія воює проти України не лише за допомогою ракет та дронів, а й за допомогою брехні. Століттями імперські правителі підміняли факти вигаданою "історією", щоб заперечувати існування націй та виправдовувати захоплення чужих земель. Проте нищення росіянами української культури спричинило в Україні зворотний результат. Історія боротьби кримських татар також сповнена драматизму.
З автомата збив російський «Суперкам», який летів на висоті 800 метрів, БПЛА «Молнія» та понад два десятки FPV-дронів. І це — за два тижні на Костянтинівському напрямку. Влучно стріляти, каже боєць бригади «Помста» на псевдо «Дід», навчився на строковій службі понад 40 років тому. Зараз «Дід» використовує свої вміння проти росіян.